Тротуари Полтави: коли «поверхня невідомої планети» перетвориться у комфортну пішохідну зону?
Збиті коліна і зчесані ноги, зламані підбори, понівечені колеса на дитячих візках – це лише частина пригод на тротуарах Полтави. А ви замислювались, що вулиці у місті таки поступово ремонтують, а от тротуари навіть у центрі в занедбаному стані, наче тут ведуться розкопки. Стосується це як асфальтного покриття, так і тротуарної плитки. До того ж, вони не годяться для пересування людей з інвалідністю, котрі мають єдину змогу рухатись – на візках.
Добре, що в моді нині кросівки – для наших тротуарів якраз. А от коли пішки і в туфлях, то людині треба бути на сторожі, інакше один необережний крок – і можна опинитись у травмпункті.
Автомобільним дорогам увагу приділяють таки: то ямкові ремонти, то капітальні щороку. Над цим працюють, кошти передбачені державним бюджетом та місцевими. А от як бути з тротуарами?
Не треба навіть околицями ходити, аби помітити, що вони в Полтаві у жахливому стані. Адже протягом попередніх 10-ти років ними ніхто не займався, «відродження» тротуарів можемо спостерігати лише останній рік. Ось один із прикладів https://blog.poltava.to/pautova/9772/
Але й залишаються інші: візьмімо до прикладу славнозвісний тротуар у самому центрі міста, що вже став приводом для сюжетів журналістів та дописів у соціальних мережах – навпроти Полтавської обласної державної адміністрації, біля будинку на Соборності, 46. Там залишились буквально клаптики старого асфальту – все інше, ями, які заливає у дощ і пройти складно або просто неможливо.
То що вже говорити про Огнівку, Сади? Понад автодорогою подекуди в місті досі відсутні тротуари. Пішоходів багато, у період карантину кількість тих, хто рухається пішки значно зросла. І вони мають, певно, літати? Проблемними є тротуари між районом 1-ої лікарні та Огнівкою, а особливо, сполучення між мікрорайонами Сади-2 та Огнівка, провулок Братів Зерових та інші, де взагалі відсутнє асфальтне покриття та про що я неодноразово звертала увагу влади у своїх депутатських зверненнях.
Чи візьмімо вулицю Дмитра Коряка, ділянку біля коледжу харчових технологій – мінне поле, а не тротуар – так його називають у народі.
І це ж також центр Полтави, поблизу стільки об’єктів – навчальні заклади обласна поліція, ОДА тощо, стільки людей щодня тут мусять стрибати по ямах чи місити багно у дощ – іти просто ніяк.
Таких прикладів багато. А на думку містян, то Полтава чи не скрізь має такі тротуари. І через це прикро, подекуди розбиті тротуари чи їх відсутність виганяють пішоходів на проїзну частину – іншого виходу немає.
А ще, кожен жителів міста має рівні права і не можна ділити на «жителів центра» та «жителі околиць». Тротуари повинні бути належної якості у всіх районах міста!
Що я пропоную:
1. Вважаю, що проблема має бути вирішена комплексно: не латання відрізками, а саме якісний ремонт та укладання нового покриття на тротуарах. Для цього варто розробити комплексну програму по ремонту тротуарів міста.
2. Якість тротуарів та асфальтного покриття. Не всяка плитка, як показала практика в Україні та Полтаві, придатна для тротуарів (згадуємо «Старе місто», саме ця в районі лялькового театру не давала можливості рухатись людям на візках, створювала бар’єр, рух перетворювався на стрибки).
3. Безбар’єрність та доступність як тротуарів, так і дворових проїздів. Бордюри не залишають людині на візку чи мамі/тату вибору: виїхати на тротуар, за’їхати на нього – ще той квест. Тож ідеться і про спуски-заїзди на тротуари, тобто безбар’єрність, аби усі почувались комфортно в міському просторі. Лише останні кілька років ми маємо деякі ділянки, де вдалось зробити тротуари безбар’єрними. Але таких досі мало, чиновники зрозуміли, настільки це було проблемно, коли самі сіли на візки й спробували, як живеться людині з інвалідністю, котра щодня долає перешкоди – бордюри. Або ж змушена їхати проїзною частиною, наражаючи себе на небезпеку.
4. Жорстко карати порушників, які забудовують так звані червоні лінії. Є Генплан, є червоні лінії, а будувати на цих лініях дім чи офісне приміщення – порушення закону. Порушуючи, забудовники забирають у людей і тротуари чи їх частину, не дотримуються норм ДБН.
4. Комплексну програму з будівництва та ремонтів тротуарів варто запровадити на державному рівні, адже проблема тротуарів, як і проблема доріг є по всій Україні. Все покладати на місцеві бюджети просто немає сенсу, якщо говорити про комплексну програму будівництва. На мій погляд, могла б мати місце програма співфінансування 50Х50 державний/місцевий бюджети.
"Поверхня невідомої планети", зрештою, повинна перетворитись у сучасні, комфортні та безпечні тротуари!
