Розмір тексту

Чи врятує закон про референдум народовладдя в Україні?

Питання законодавчого унормування проведення референдуму активізувалось після проголошення президентом, урядом та Верховною Радою України намірів відкрити ринок землі. Зрозуміло, це викликало суспільний резонанс, адже земля – це національне багатство, основний ресурс, яке належить нашому народові. 

Чи потрібен закон, який регламентує проведення референдуму?

– Однозначно так, адже референдум – це один із шляхів реалізації прямої демократії – надання можливості громадянам висловити думку з суспільно-важливих питань з метою її врахування при розробці нормативно-правових актів та/або реалізації державної політики. Референдуми широко застосовуються у демократичних державах світу.

Але є й інше питання: чи спрацює цей механізм в Україні та яким повинен бути закон, щоб він дійсно захищав права народу, а не став інструментом для маніпуляцій політиків?

За роки незалежності в Україні пройшло 2 загальнонаціональних референдуми - у 1991 і 2000 роках, та діяли закони: «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (від 3.07.1991 №1286-XII) – втратив чинність, та «Про всеукраїнський референдум»  (від 06.11.2012 № 5475-V) – визнаний неконституційним через порушення визначеної Конституцією України процедури розгляду і ухвалення, нелегітимність його мети та невідповідність його положень вимогам Конституції України.

Тобто, наразі маємо законодавчу прогалину через відсутність закону, адже  проведення референдуму передбачає Конституція України.

У першому читанні Верховна Рада України підтримала Проєкт Закону України «Про народовладдя через всеукраїнський референдум», поданий Президентом. За цим проєктом предметом референдуму можуть бути наступні питання:

1) змін до Конституції України, а саме до розділів: І. Загальні засади,  ІІІ. Вибори. Референдум, XIII. Внесення змін до Конституції України;

2) загальнодержавного значення;

3) про зміну території України;

4) про втрату чинності законом України або окремими його положеннями.

Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії, питанням що суперечать положенням Конституції України, спрямовані на ліквідацію незалежності України, порушення державного суверенітету і територіальної цілісності України, а також ряду інших питаннях, що визначені чи не відповідають законодавству.

Тобто, як бачимо спектр питань досить широкий, як і ризики, адже результат референдума є обов’язковим до виконання.

 Хто є ініціатором проведення референдуму?

Відповідно до законопроєкту, референдум щодо змін до Конституції, призначає президент, а щодо зміни території - Верховна Рада України.

Щоб ініціювати всеукраїнський референдум за народною ініціативою, який також проголошує президент, на зборах, у яких беруть участь не менш 300 виборців і представник ЦВК, створюють ініціативну групу з не менш ніж 60 громадян. Для ініціювання необхідно зібрати три мільйони підписів громадян з двох третин адміністративно-територіальних одиниць України (мінімум по 100 тис. підписів у кожній такій одиниці).

Після перевірки підписів ЦВК приймає і передає постанову про референдум президенту, який оголошує дату референдуму - остання неділя 60-денного строку з моменту видання відповідного указу.

 Як відбуватиметься референдум?

Сам процес нагадує звичні всім вибори, відмінність лише в тому, що на виборах обирають кандидата, а на референдумі відповідають на конкретні питання щодо законопроектів, внутрішньої і зовнішньої політики держави.

Згідно законопроекту, політичні партії та громадські організації будуть реєструвати як прихильників та опонентів питання референдуму або спостерігачами референдуму.

Також законопроект регламентує агітацію, яку можуть здійснювати політичні партії і громадські організації, а також ініціативні групи в тому числі під час збору підписів на підтримку ініціативи про проведення референдуму.

 За чий рахунок проводитимуть референдум?

Треба розуміти, що проведення референдуму - «задоволення» не з дешевих. Причому як для держави, так і для зацікавлених сторін.

Витрати на підготовку і проведення всеукраїнського референдуму здійснюються виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.

Агітація щодо ініціативи здійснюється виключно за рахунок коштів фонду ініціативної групи, фонду агітації щодо ініціативи політичної партії, громадської організації

 Результативність згаданого законопроекту залежить від багатьох факторів:

  • референдум може скасувати закон, який прийнятий Верховною Радою – з одного боку, це плюс, адже монокоаліцію та відсутність дієвої опозиції, певною мірою, можна вважати загрозою демократії. І як раз в такому випадку всеукраїнський референдум за народною ініціативою міг би бути в нагоді. Проте, законодавець заклав таке собі «але» у проект закону – враховуючи, що джерелом фінансування проведення всеукраїнського референдуму є виключно державний бюджет, то Верховна Рада може просто не прийняти зміни до Державного бюджету України та не передбачити фінансування референдуму у випадку наявності політичних суперечок, внаслідок чого референдум не відбудеться.
  • референдум визнається таким, що відбувся, якщо в ньому взяли участь не менше 50% виборців - явка на позачергових виборах до Верховної Ради 21 липня 2019 року склала лише 49,8%.

Чи будуть українці активно відстоювати свої права?

Проблема впливу на волевиявлення громадян під час проведення агітації – зрозуміло, що тільки-но проголосять референдум, суспільство опиниться поміж бордів, реклами, «соцопитувань». Психологами доведено, що все це впливає на свідомість людей. Тому вірогідність того, що переможе «народовладдя» тих, хто профінансує більше агітації, - досить висока.  

Як говорить практика, «я маю право на помилку» - дуже типова ситуація в нашій державі: виборці, опиняються під впливом телебачення, Інтернет-ресурсів, часто отримують випадкові чи неправдиві фрагменти інформації та можуть не орієнтуватись в специфіці конкретного питання,  приймають рішення під впливом «рекламних акцій» - маніпуляцій політиків. Тому результат «волевиявлення» цілком може бути результатом трансляції вигідного окремим політичним силам. 

Крім того, у законопроєкті чітко, поміж строк прослідковується, як мінімум, дві політичні інституції впливу на реалізацію права на референдум, що можуть заблокувати процес:

  • Верховна Рада України, яка може не передбачити фінансування референдуму;
  • ЦВК, яка перевіряє підписи, документи та видає постанову про проведення референдуму.

Отже, при тому, що законопроект «Про народовладдя через всеукраїнський референдум» містить досить багато раціональних положень, наприклад, створення автоматизованої інформаційно-аналітичної системи із забезпечення електронного голосування, стверджувати, що його прийняття дозволить громадянам в повній мірі реалізувати своє право народовладдя, нажаль не можна.  

Про автора

Тетяна Паутова

Тетяна Паутова

Експерт з питань місцевого самоврядування, депутат Полтавської міської ради

17
Останні публікації:

Полтавщина:

Запропонувати тему