Розмір тексту

Беруть там де дають!

Твір написаний як завдання для ВПШ (Вища Політична Школа), за підтримки Фонду Конрада Аденауера. Тема завдання «Верховенство права у Таналанді» (Таналанд, умовна вигадана країна, ситуація у якій описана нижче): «На даний час Таналандія не є правовою державою. І хоча Таналандія має Конституцію, вона не сприймається багатьма політиками уряду та опозиції. З моменту вступу в силу Конституції зміни в Основний Закон та виборчу систему вносилися кожного разу, коли змінювалася влада. Політичні конфлікти у Таналандії вирішуються, як правило, не правовим конституційним шляхом, а шляхом політичних махінацій. Представники влади у Таналандії постійно ігнорують Конституцію та закони. Суди в Таналандії не є незалежними, адже у своїх рішеннях вони орієнтуються на правлячий уряд. На території усієї країни у всіх сферах життя глибоко вкорінилася корупція. За минулі роки у столиці та великих містах Таналандії виник та постійно зростає середній клас, представники якого бажають жити за Конституцією та правовими нормами. Загалом громадяни Таналандії дуже розчаровані кумівством і корупцією правлячих еліт.» Одночасно дякую також Айн Ренд, автору роману «Атлант розправив плечі», який мені дуже близький і певні тези якого використано у цьому творі.

Беруть там де дають!

- Завтра треба піти взяти довідку…

- Не забудь же шоколадку купити…

- За що? За папірець, який вона зобов’язана мені видати?

- Ти ж знаєш як у нас в країні з цим…

- Ні мені не шкода, просто ми ж самі їх балуємо! Беруть там де дають!

- Так буде швидше… Прийдеш із порожніми руками – будеш місяць ходити…

- Та може ти й правий… Треба принести…

Ішов четвертий рік, як Соціал-демократична партія Таналанду прийшла до влади. Її лідер Сінгі сиділа у своєму кабінеті, задумливо переглядаючи доповідь Голови Комітету по боротьбі із корупцією, Комітету, започаткованого ще її попередником, Комітету на який покладалися всі надії на боротьбу із хабарниками. В Сінгі були великі сумніви щодо дійсної роботи Комітету…

Президент сама здивувалася як в пориві емоцій чітко сформулювала одну з причин непоборної корупції в своїй державі.

Сінгі встала і почала міряти кроками власний кабінет, погляд впав на прапор її партії – символ соціал-демократії… Все частіше вона ловила себе на думці, що це не та ідеологія, що потрібна Таналанду. Вона перевела погляд на фото розширеного засідання уряду за участі Президента і провідних промисловців країни, вирізнялося обличчя Реда – голови автомілебудівного концерну. Він здавався їй скутим по руках і ногах – купою державних обмежень, спрямованих нібито на підтримку соціально незахищених верств населення, але Сінгі знала, що кошти з його податків не доходять до цих людей. Вона знала, що значно більше користі людям він приносить створивши робочі місця. Люди для нього були цінним ресурсом, він експлуатував їх дбайливо, як і обладнання своїх заводів – турбуючись про те, щоб вони перебували в найкращому своєму ресурсі і максимально відкривалися на користь його виробництва. Переоснащення виробництва, модернізація механізмів, модернізаці… тобто підвищення кваліфікації кадрів – Ред по натурі був лідером і досягав кращих результатів шляхом розумного використання максимальних можливостей кожного ресурсу. Сінгі знала, що великим успіхом вважається працювати на його підприємствах. Також вона знала, що безцільним і шкідливим є паразитування держави на його заводах.

Її думки перервав урядовий телефон, на екрані з’явилося обличчя Жанет, її Прем’єр-міністра. Хоча «її» було б неправильно говорити. Жанет очолювала партію «Фронт порятунку Таналанду», з якою СДПТ довелося вступити у коаліцію задля перемоги на виборах. Після перемоги Сінгі змушена була віддати крісло Прем’єра Жанет. Єдине, що радувало – Таналанду залишався з президентською формою правління і останнє слово в усіх ключових питаннях було за Сінгі. Конституційно вона мала право відправити Жанет у відставку. Але популісті гасла очільниці «Фронту» користувалися попитом в народі і відставка Жанет могла спричинити великі політичні неприємності Сінгі.

- Пані Президент! - волав голос Жанет, - у зв’язку із критичною ситуацією із обіцяною моєю партією виплатою соціальної допомоги, в руслі ідеології Вашої Соціал-демократичної партії Таналанду, уряд розробив проект Закону про збільшення податків автомобілебудівної, будівельної галузей та точного машинобудівництва! Це допоможе нам…

- Жанет, може досить? Будівельна галузь скоротилася за минулий рік на 15% завдяки введенню нових податків! Автомобілебудівна перерозподілена в бік збиткових підприємств, зв’язавши по руках кращі підприємства країни штучними державними обмеженнями!

- Сінгі, Ви забуваєте, що принцип солідарності, підтримка соціально незахищених верств населення, підтримка слабших підприємств – це принципи соціал-демократії? Це ж ВАША партія!

- Поговоримо про це після З’їзду. Попереджаю відразу, що на розроблені пропозиції в такому дусі я використаю право вето, навіть якщо Вам вдасться протягти цей законопроект через Парламент. До побачення.

Сінгі поклала слухавку. Вона практично утвердилася в своєму рішенні корінної зміни ідеології партії і перейменування її в ЛПТ - «Ліберальну партію Таналанду».

Президент набрала номер головного автомобілебудівника країни:

- Привіт Ред, - лагідно заговорила вона, - ми можемо сьогодні зустрітися? Я маю обговорити з тобою стратегічно важливі питання Так, так, час значення не має… Добре. Ні, я тебе прошу – без офіціозу, я візьму лише особистого охоронця і водія. І ще… Я тебе дуже прошу…, - Сінгі замовкла на якусь мить, - Ред?

- Так?

- Ти можеш…Ти можеш зв’язатися з паном Тором? Його телефон не відповідає. Я турбуюся. І… Він мені потрібен.

- Добре, пані Президент. Я зроблю, що в моїх силах. До зустрічі.

Сінгі всміхнулася, почувши ці слова – якщо Ред сказав «зроблю, що в моїх силах», значить буде досягнуто навіть більше ніж вона просила. Їй завжди ставало легко на душі після спілкування із Редом – вона познайомилася із ним ще не будучи Президентом, навіть навпаки, в той час він був значно вище за неї, а вона лише починала своє сходження в політиці. Ред – амбітний, мудрий, сміливий, з потужним інтелектом і власними моральними принципами чоловік, викликав її справжнє захоплення і повагу. Ред був давнім другом і дуже трепетно ставився до Тора – Президента Таналанду, який очолював країну до її попередника. Тор був палким лібералом і демократом. Він вважав, що Людина має повністю розкривати свій потенціал у правовій державі, не шкодячи іншим і обмінюючи результати такої діяльності на результати діяльності інших – таких же особистостей взаємозбагачуватись і досягати повного задоволення своїх потреб. Після популістських обіцянок Жанет, які виражалися в тому, що кожен отримає все необхідне для себе, ідеї Тора не знаходили відгуку в суспільстві…

Поглядам двох чоловіків – одного приземистого, з сильним і одночасно трепетним поглядом, впертим наполегливим обличчям, що впевнено розлігся в кріслі, іншого більш стрункого, з вольовим підборіддям і сильними, великими і одночасно шляхетними руками, що потягував каву поряд, відкрилася фігура Сінгі у шоколадній облягаючій сукні, прикрашеній сутуаром із перлин, на кінчику якого хиталась орхідея з бісеру – бісер був хобі Президента, яка з’явилася у дверях, що вели у VIP-зону вишуканої кав’ярні у дорогому кварталі столиці.

- Ось і вона, Тор, - звернувся приземистий до свого сусіда, - доброго вечора, Сінгі! – Ред встав назустріч і зігрів руку Президента в своїх руках, а потім торкнувся її долоні губами.

- Доброго вечора! Я знала, що ти знову мене не підведеш, Ред. Пане Тор, - погляд Сінгі став вологим, - доброго вечора! Я так непокоїлася, коли не змогла Вам додзвонитися…

- Доброго вечора, Сінгі, - стис її руку колишній Президент Таналанду, - Ви хвилюєтесь… - зауважив він спіймавши її тремтіння.

- Завтра з’їзд партії., - коротко відповіла вона, - я хочу зробити цей крок…

Жанет розлючено відкинула від себе доповідь свого радника:

- І що?!!! Вона й до цього ветувала всі наші ініціативи, а тепер у нас буде відвертий наступ вільного ринку!!!

В доповіді говорилося, що вчора на з’їзді Соціал-демократична партія Таналанду саморозпустилася. В той же день пройшов установчий з'їзд Ліберальної партії Таналанду. Її головою обрано діючу Президента країні Сінгі.

- Що знову? – Президент Таналанду переглянула огляд преси – на перших шпальтах заява Прем'єр-міністра «Я змушу Президента посадити свого попередника!».

- Пані Президент… Може Жанет має рацію? Народу це любо…

- На основі чого я маю це зробити? Я прокурор?

- Пані Президент… Ваш попередник… Ви маєте помститися йому за Тора…

- Помсти – це улюблена забавка варварів і Жанет! У нас ПРАВОВА ДЕРЖАВА!
Радник іронічно всміхнувся.

- Так, поки що на папері! Але я прикладу усіх зусиль, щоб де-юре стало де-факто! І повір – добре, що ми маємо хоча б ПРОПИСАНІ права в Конституції! Поки вони там є, але не виконуються – кожне невиконання є свавіллям. Як тільки вони зникнуть із Конституції – кожне свавілля стане законним!

- Пані Президент… Вона звинуватить Вас в безхребетності, а можливо й у співпраці із Вашим попередником…

Сінгі втомлено опустила голову.

Друга заява Жанет стосувалася того, що вона і «Фронт порятунку Таналанду» докладуть всіх зусиль до того, щоб обкласти податками як вона висловилася «злодіїв-олігархів і інших крупних підприємців» і спрямувати ці кошти «на благо зубожілого народу». Сінгі знала, що ці кошти осядуть на рахунках Жанет…

- Але ж ми самі погодилися здавати «благодійні внески» на День вчителя!!!

- А що ми могли зробити?

Дві таналандки ішли теплим погожим вечором із батьківських зборів звичайної таналандської школи…

- Але ж ідея теж пішла від нас!!!

- Але ж всі так роблять… Так заведено…

- Але ж всі незадоволені корупцією і поборами! Ми ж самі їх розбалували!!!

- Так заведено… Інакше мій син не здасть екзамен…

- А твій син не пробував дійсно вчитися?

- Слухай, як твій відмінник, а тобі шкода коштів на дитину…

- Та не на дитину, а на хабар вчителю! І не шкода, а я просто не бачу, за що я маю їй платити!

- Не хабар, подарунок…

- Хабар. Спершу звичайні квіти замінили розкішними букетами, потім скидалися на мінералку, тепер вже без добрячого застілля і побутової техніки вчителю не обходиться жоден екзамен у Таналанді! Навіщо?

- Так заведено…

- А тобі подобається це?

- Ні… Звідки я візьму стільки грошей… А ще треба якось у вуз сина всунути буде…

- Та не всунути, а хай вступає…

- Тобі легко говорити – твій відмінник…

- Бо він вчиться, а не зазубрює! Розумієш, якби ми перестали їм давати – вони б перестали із нас вимагати!

- Аби в нас була нормальна влада і сильна рука! Пересаджати всіх цих хабарників! Ти чула звернення Жанет? Вона пропонує посадити попередній режим за корупцію! Може тоді почнуть боятися!

- Твоя Жанет божевільна популіста!

- Ну вже не така хибка як Сінгі!

- Бо Сінгі тримається правового поля, а Жанет просто хоче крові!

- Якщо їх пересаджати – буде порядок!

«Беруть там де дають!» - пізно ввечері такий запис з’явився «на стіні» в соціальній мережі однієї таналандської мами, що повернулася із батьківських зборів…

«Сінгі покриває попередній режим!» - такими заголовками ряснів Інтернет-простір зранку, після політичного шоу, де дебатували Президент і Прем’єр і Сінгі відкинула ідею Жанет  «жорстко пересажати всіх, причетних до попереднього режиму», зауваживши, що в цій державі перед усе будуть шанувати право, а не політичну доцільність, порадивши Прем’єру розібратися із корупцією власне в уряді і в Комітеті по боротьбі з корупцією, оскільки ті цифри, які показує Комітет є нереальними, а є свідченням, що він сам наскрізь проріс корупцією.

Рейтинг Президента похитнувся після виходу того ж ранку її статті під назвою «Беруть там де дають», в якій вона закликала всіх таналандців стати на боротьбу із корупцією і перш за все звернути увагу на себе – припинити ДАВАТИ хабарі і самим свято шанувати Букву Закону. «Інакше ми не зламаємо хребет корупції!» - говорила вона.

Після перегляду п’ятого за день звіту радника із зв’язків з громадськістю і надцятого його дзвінка, в якому він повідомляв Президента, що рейтинг стрімко падає і пропонував зробити гучну заяву про жорстку боротьбу з корупцією, Сінгі внесла його номер до чорного списку.

Таналанд кипів обуренням: «Ця курва знущається над нами!» - це була найбільш м’яка із реакцій, що сипалися з вуст народу.

Жанет тріумфувала! Сінгі сама рила собі яму політичної смерті. Прийнявши пас від Президента, Жанет розгойдувала емоції народу.

- Привіт, Ред! В мене до тебе прохання… - голос Сінгі у слухавці звучав як завжди тепло, - у твого виробництва є певний запас міцності протриматися якийсь час, якщо наша люба держава буде ставити тобі палки в колеса? Що? Ні, звісно я не оголошую тобі війну! Ні… Але я не ручаюся за частину Уряду, підконтрольну Жанет. Скажи чесно – скільки ти заплатив хабарів минулого місяця?... Нормально… Як завжди – митниця, Мінфін, Держстандарт, МНС? Ред, слухай… - голос Президента став рішучішим – здавалося вона зважилася нарешті, - ти маєш великий авторитет у бізнесових колах, ти зможеш зробити цей страйк… І ми маємо на певний час прибрати одну особу з інформаційного поля. Окрім того будуть потрібні кошти. Але це того варто! Заїдь сьогодні до мене. Ні, потім все розкажу.

Сінгі поклала трубку і відчула як в неї пересохло в горлі.

Вже тиждень як Таналанд не лихоманило від ідей когось посадити чи що-небудь у когось конфіскувати. Жанет дивним чином мовчала. Натомість почали з’являтися короткі статті різних авторів, які зверталися до розуму, а не до емоцій. В них переважно говорилося про корупцію, про її корені і про наслідки. Потім раз по разу почали з’являтися такі ж есе про власну відповідальність кожного за своє майбутнє і за майбутнє суспільства. В цих есе не було пафосних фраз – лише холодний розум і жорстка логіка. В Інтернеті то тут то там з’являлися думки про те, що пора перестати балувати хабарників і просто саботувати хабарі, навіть якщо на певний час паралізується вирішення питань. Ці ж думки періодично спливали в місцях скупчення людей – транспорті, магазинах, базарах, театрах, галереях, кіно… Гай і Ран працювали невтомно. Отримавши гонорар від Реда і маючи активну громадську позицію, кращі політтехнологи Таналанду на замовлення Президента взялися підняти самосвідомість населення. Вони пообіцяли Сінгі зробити так, що таналанці перестануть ДАВАТИ хабарі. У секретаріаті Президента окремий великий кабінет, оснащений швидкісним Інтернетом займала командна «воїнів віртуального простору» - день і ніч формуючи суспільну думку. Ред об’їхав усіх промисловців у яких мав авторитет (а таких була переважна більшість) – домовилися на певний час саботувати хабарництво. Сінгі притисла підконтрольну їй частину уряду – під страхом відставок частина людей Жанет перейшла на сторону Президента. Жанет продовжувала дивним чином мовчати… Лише інколи в пресі з’являлися скупі заяви Прем’єр-міністра ні про що, а потім випливла інформація, що Жанет відновлює здоров’я на якомусь із світових курортів…Така поведінка палкої Прем’єра видавалася як мінімум дивною в час незрозумілих змін суспільної свідомості…

- Завтра під час звернення до нації я підпишу Указ про розпуск Комітету по боротьбі з корупцією, оскільки саме він і є головним корупціонером в країні, при цьому ще й покриває інших…

Біла довга сукня простого т-подібного крою із тонкого трикотажу оповивала Президента. Лише натякаючи, але не вип’ячуючи струнку фігуру, тканина змальовувала обриси її тіла. Низ сукні коливався клинами годе, розріз ледь вище коліна натякав на сильні ноги. Обруч із перлин стягував волосся кольору чорного шоколаду, великі, теж шоколадні очі горіли вогнем, коли Сінгі вийшла на трибуну на головній площі столиці. По команді Рана штаб інтернетчиків  і друкованих ЗМІ був готовий розповсюдити звернення Президента, щойно вона завершить виступ. Ред був поряд, одночасно забезпечуючи додаткову охорону Президента. Раптом помічник подав йому папку з документами. На німе запитання Реда пояснив:

- Щойно приніс кур’єр.

Тієї ж миті у автомобільного олігарха задзвенів телефон:

- Ну що, Ред, як тобі такий хід подій? Май на увазі, якщо ця стерва зараз підпише Указ про наш розпуск, тієї ж миті я від імені щойно розпущеного нею Комітету по боротьбі із корупцією розповсюджу інформацію, після чого головним корупціонером Таналанду станеш ти. І не важливо відповідає це дійсності чи ні – сам знаєш: суспільству потрібна сенсація… - голос в слухавці заходився сміхом.

- Йдіть Ви у дупу! – коротко відповів Ред і вимкнув телефон.

- Що там сталося? – Президент помітила телефонну розмову.

- Нічого, маленька проблемка на підприємстві, - розтягнувся у посмішці Ред, - давай, Сінгі, зроби це! – він легенько підштовхнув Президента за талію, допомагаючи їй злетіти на сцену.

- Дорогі таналандці! У нас з Вами спільна мета. Ця мета – Таналанд, у якому комфортно кожному із нас. І я переконана: кожен -  від робітника до власника заводу, від вченого до працівника сфери послуг хоче жити у справедливому Таналанді. Але одна річ нам в цьому заважає. Її ім’я – корупція. Я знаю: кожен із Вас окремо проти корупції. Зізнаюся – за останні місяці я об’їхала наш Таналанд і не відкриваючись слухала про що Ви мрієте, читала Ваші віртуальні щоденники і дискусії на форумах. Знаю – Ви зацікавлені у перемозі над корупцією! Чула як Ви звинувачуєте мене у недостатніх антикорупційних діях. Так, зізнаюся: незважаючи на всі зусилля корупція жива. Більше того, знаю, що подальші спроби її перемогти лише силовими методами приречені на поразку. Тому я прошу Вашої допомоги і підтримки. Пропоную оголосити бойкот хабарникам – це буде для них найжорстокішим покаранням! Якщо їх щодня не підгодовувати – вони вимруть самі. Це не утопія. На сьогоднішній день проведено переговори і досягнуто домовленості із найбільшими промисловцями Таналанду. Заради Таналанду, заради нашого із Вами майбутнього, заради власного процвітання завтра - вони погодилися відмовитися давати хабарі сьогодні. Так, це принесло їм сьогодні збитки, які часто рахуються мільярдами таналандських фунтів. Але це і дало свій результат – за останній місяць подали у відставку 12 чиновників Міністерства фінансів, 8 Міністерства економіки, 14 працівників митниці і 4 працівника Комітету стандартизації. Я перевіряла ці відставки – всі вони викликані недоцільністю перебування на посадах за умови відсутності хабарів. Зараз я підпишу Указ про розпуск Комітету по боротьбі із корупцією, оскільки він не виправдав покладених на нього моїм попередником завдань і сам перетворився на один із найбільш корумпованих органів, - помічник подав Сінгі Указ, який вона цієї ж миті на очах у народу підписала, - Все – Комітету по боротьбі із корупцією більше не існує. Натомість я прошу всіх Вас, дорогі таналандці, перемогти корупцію разом! Як найкрупніші підприємці, що стоять зараз поряд зі мною, а також десятки тих, хто тут не присутній, але долучився до антикорупційного страйку, я прошу Вас НЕ ДАВАТИ ХАБАРІВ. Знаю – це буде не легко. На певний час буде паралізоване вирішення низки питань. Чиновники будуть ставити Вам палиці в колеси. Зрозуміло, що відкрито гарячу телефонну лінію, куди Ви повідомлятимете про вимоги хабарів. Але я не гарантую, що зможу забезпечити реакцію на ВСІ скарги. Тим паче, знаю, що частина із них буде просто задля компрометації один одного. Але – перемога над корупцією – це наша спільна справа! Декілька місяців – і хабарники зникнуть самі собою, бо їх ніхто не буде підгодовувати. Ми відразу побачимо хто із чиновників Державний Службовець і працює за свою заробітну плату на Таналанд, а хто задля хабарів. Тримайтеся – нагадаю: промисловці вже стали на цей шлях і вже понесли втрати! Не будьте наївними – люди, які заробляють мільярди не будуть займатися економічно не вигідною справою. Вони усвідомлюють – після зникнення корупції їхні статки зростуть, оскільки зникнуть витрати на хабарі. Усвідомте це і Ви! Допоможіть мені подолати корупцію у Таналанді! Запам’ятайте: БЕРУТЬ ТАМ ДЕ ДАЮТЬ! Я вірю у Вас! Я вірю у Таналанд!

Через два місяці на стіл Президента лягла заява про відставку Жанет, одночасно її телефон писнув смскою із номеру тепер уже екс-Прем’ра: «Мені нічого робити Прем’єром у ТАКІЙ країні. Ти перемогла. Таналанд твій». Сінгі всміхнулася і відписалася: «Він не мій. Він вільний від корупції. Прощай.». Жанет повернулася із вимушеної відпустки, де її утримували люди Реда і не впізнала Таналанд: хабарі ніхто не давав і не брав.

Сінгі переглядала доповіді міністра праці – кількість чиновників зменшилася вдвічі: переважно всі вони добровільно покинули «крісла», оскілки для них перебування на посадах за таких умов втратило сенс.

Задзвонив президентський телефон, на дисплеї з'явилося усміхнене обличчя Реда:

- Добрий вечір, пані Президент… Відсвяткуємо перемогу?

- Ред? Так – приїжджай сьогодні, я замовлю невеликий фуршет.

- Ні, пані Президент, приїжджай до мене. Сьогодні я запросив усіх крупних промисловців до себе на банкет – вони хочуть побачити тебе і подякувати за звільнення від тягаря корупції…Я не хочу святкувати за бюджетні гроші, я підприємець і гулятимемо на мої зароблені. Це не дрібний хабар тобі, ти це заслужила. Ми цього варті.

Двері авто відкрилися і з’явилися стрункі ноги Президента. У простій чорній сукні, рукавичках із темного бісеру, що переливався в світлі ліхтариків і кольє з чорних перлин Сінгі зайшла у дім Реда. Голоси промисловців, що заповнили простору вітальню змовкли. Господар, який давно на неї чекав, відразу зустрів Сінгі і повів у центр зали. Їм назустріч встав Тор:

- Молодець, Сінгі! – просто сказав він. Тор, колишній Президент Таналанду, фактично її політичний учитель мав право так називати діючу Президента, - ти перемогла! Друзі, - звернувся Тор до присутніх. Ред миттєво подав Сінгі келих шампанського, - за нашу Президента! За Таналанд, вільний від корупції!

- За нас! – підняла свій келих Сінгі, - за усіх Вас, економічна міць Таналанду! Дякую Вам – я перемогла завдяки Вашій підтримці! За Вас, Торе, мій Вчителю! За тебе, Ред, моя надійна опора! Святкуємо – ми це заслужили!

Промисловці вітали один одного, у Сінгі перед очима проносилися щасливі вдячні обличчя кращих підприємців Таналанду – нарешті вони могли вести бізнес чесно, не даючи «на лапу» чиновникам. У вухах гуло від вітань і слів вдячності, музики і пострілів шампанського. Це була перемога людей дії над людьми бюрократії.

У розпал вечора відчинилися двері і зайшов голова автобусного концерну із величезним букетом орхідей, не знайшовши поглядом Сінгі, він підійшов до Тора:

- Доброго вечора, пане Президент! Мені дуже шкода, але змушений був затриматися – щойно завершилися переговори із моїми закордонними партнерами: вони замовили велику партію наших автобусів! Їм приємно, що звільнений від хабарів, я можу продавати їм автобуси дешевше! А де пані Президент? Я хочу їй висловити свою вдячність і підняти келих в її честь!

- Вона з Редом. Не шукай їх. Вони це заслужили…

Про автора

Останні публікації:

Полтавщина:

Запропонувати тему