І що?

Три місяці стояння, людські життя, каліцтва...

І все це заради чого?

На даний момент як і останні 2 місяці ситуація патова.

ВІДКОРИГОВАНО відповідно до подій. (((

В кращому випадку ми вийдемо "в нуль" - народ звільняє всі захоплені будівлі/вулиці, влада не чіпає (поки що, потім поодинці переловлять) активістів.

Давайте відкинемо емоції, а головне гасла і проаналізуємо те, що маємо (гасла не підкріплені аргументами прошу навіть не писати в коментах).

Все те, що ми маємо є логічним продовженням подій, які ми самі обрали.

Ми не вміємо реально мислити - у нас щоразу якісь мрії утопічного характеру

Да, в 1991 році ми отримали Незалежність і основні права і свободи.

Не більше не менше. І ніхто, з думаючих людей, не розраховував на якісь примарні "прянікі".

В 2004 році ми зробили ривок, щоб вийти з під впливу Росії. Відчули що таке цивілізоване життя. Проте всі чомусь чекали, що завтра, не змінюючи в першу чергу самого себе (я про кожного "громадянина" окремо) у нас все стане іншим. ЯК цікаво - коли Ви продовжуєте робити те, що робили вчора? З якої радості щось зміниться?

Тепер ми собі нафантазували, що як тільки вступимо в ЄС (закреслено - ЄС нам вже не треба) - як тільки втопимо законно обраного нами ж президента в золотому унітазі, так відразу все налагодиться.

Ну-ну...

Виникає питання - ЩО Вам було не так? Вас попереджали   Ви сказали "Ги!".

У Вас зараз є вибір - Ви можете далі не читати і почати коментити "Знову ОЖ зі своїм Ющенком!", а можете відкинути емоції, увімкнути пам'ять і розум.

Ми ПОСТУПОВО будували країну. Да, не вес було так, як Ви бачили своїми затьмареними мріями очима в Помаранчеву Революцію. Це і не могло так бути. Хто не фантазував собі повітряні замки, той і не кричить зараз "Ющенко - гад!". Бо людина адекватно оцінювала можливості і мала АДЕКВАТНІ плани. Ми відірвалися від диктату Росії.

Тут маленьке уточнення - у багатьох нас є родичі і друзі в Росії. В мене теж. Але це зовсім не означає, що з цього приводу Росії має право нам диктувати свою волю.

Про спільне минуле - да, воно СПІЛЬНЕ (тобто не руске, а радянське, в тому числі НАШЕ). І дуже нерозумно вдікидати частину історії Радянської України. З якої радості ми повинні свою історію дарувати Росії? А деякі гарячі голови пропонують викреслити цей пласт з нашої, української історії. В тому числі це стосується ВВВ - це частина НАШОЇ СПІЛЬНОЇ історії, а не їхньої, де ми на правах молодшого брата. До речі, День Визволення України від фашистів як Державне свято ввів своїм Указом Ющенко. Але спільна участь у Війні не означає, що ми зараз маємо кинутися в обійми старшого брата. Тим паче, що як показує досвід, в більшості випадків це закінчується інцестом, якщо говорити про брата-Росію. причому в активі не ми.

Тобто, Ви, думаю, зрозуміли мою думку стосовно Росії - ми добрі СУСІДИ. Ми спілкуємося з росіянами, поважаємо їхню історію і їхні цінності, не втрачаючи при цьому шану СВОЄЇ історії. Ми усвідомлюємо, що одні ж і ті події мають діаметрально протилежну оцінку для нас і для них. І ЦЕ НОРМАЛЬНО. Цивілізований думаючи люди, це розуміють. Інші йдуть тролити в Інтернеті, влаштовуючи вічний хорор "наші-ваші-герої-зрадники".

Повертаємося в 2004-2010 роки. Мене, особисто, все задовольняло: йшло поступове становлення Держави. Аби ми не повернули на 180 градусів, через років 15 можна було б розраховувати на цілком пристойну країну.

Але ми вирішили, що "всьо не так" і пора щось змінювати. Розділилися на групи по-інтересах і поставили країну перед вибором, гірше якого придумати не можна було. Два підконтрольних Росії, тоталітарних діяча. Обидва не заморочуються державотворчими стратегічними питаннями, економічно один радянський упаравленець, друга абсолютно ліва тоталітарна, яка вважає, що економікою можна керувати в стиіл "ціни стій! раз-два!".

Якщо хтось хоче переконатися в правдивості моїх слів - ну давайте доможемося "Юлі-волю!" і оберемо юлю. Якщо, звісно, Ви готові ще раз кинути Україну в "покращення" рокі вна 5 мінімум...

Плюс повністю дезорінтована патріотична ніша. Нам уже 23 роки, а ми досі сперечаємося з питання Незалежності. У нас немає нормальної патріотичної сили (включаючи спочилу нині "Нашу Україну", яка не була президентською партією). До речі в мене запитання до сьогоднішніх "зачаровних" - Ви реально вважаєте, що ті самі люди, які були в команді Ющенка і на Вашу думку нереалізували Ваші надії, зараз їх реалізують? ;-)

У нас є професійні патріоти які чудові в опозиції і прекрасно тужать про "гнаних" і "битих" українців. Проте зовсім не має успішних, КОНСТРУКТИВНИХ (в сенсі, таких, які можуть БУДУВАТИ майбутнє, а не нити) ліберальних патріотів. Ті що були Вам видалися занадто багатими і тому "любі друзі" Вам були не такі. Бо за Вашою логікою справжній патріот обов'язково має бути бідний.

Я вже говорила проте яким чином можна розірвати це коло. Але це не вписується у нашу совково-патріотичну мораль. Да, саме в такому поєднанні, бо наші націоналісти мало чим відрізняються від совка, яким люто ненавидять.

Мені цікаво - ЩО ВИ ПРАГНЕТЕ ДОСЯГТИ зараз силовим сценарієм? Ви реально думаєте, що а) це добрий початок побудови правової держави? б) що жовтороті хлопці, які не служили в армії знесуть силовиків зі зброєю? До речі, зараз силовики можуть застосовувати зброю цілком легально - після дій наших нациків. І арештовують їх теж цілком законно. Жодна людина, яка виступає за законність і правову державу не можу схвалювати їхніх дій.

ДО РЕЧІ, НАГАДАЮ, ЩО ТИМ ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ЗАРАЗ - НАС ЛЯКАЛИ В 2004 РОЦІ. І потім, люди згадували і говорили, що вдалося відвернути ТАКУ загрозу.

І низький уклін тим хто не дав тоді дійти до того, що ми маємо зараз - Ющенку, який погодився зменшити повноваження Президента, Червоненку, який забезпечував РЕАЛЬНУ безпеку Майдану, і, впевнена, що він і його хлопці перші б знесли провокатора, який задумав творити те, що твориться зараз, Кучмі, в якого вистачило мудрості домовитися і творити, що творить зараз Янукович. І ганьба тим хто провокував і виступав за силовий сценарій, штурм і т.д. - Тимошенко, Медведчуку і так далі...

ЩО ВИ ДОМАГАЄТЕСЬ ЗАРАЗ?

В кращому випадку Ви повернете статус-кво на початок цього безладу - на жовтень 2014 року. Євромайдан програв, як це не сумно. І програв він, в першу чергу, силами самого Євромайдану - хворими на голову радикалами всіх мастей , відсутністю організації, неготовністю доводити совї дії до кінця, відсутністю стратегії і варіантів дій в різних ситуаціях.

Шкода, що загинули люди. І ще більше шкода, що "дивлячись з темних небес, ці загиблі поети й Герої" побачать, що загинули вони ні за що.