"Не починай, якщо не впевнений, що зможеш гідно завершити" (с, "Солдат Джейн") - знову про школу...

Обурила стаття

Цікаво, ЩО треба було робити в педуніверситеті на парах з педагогічної майстерності і психології, щоб таке чудити?
"«На днях дочь пришла из школы в слезах. Классный руководитель при всех на уроке ругала ее за то, что дружит с мальчиком из старшего класса - фото в обнимку с ним она выложила на страничке в соцсети. Мол, мальчик учится плохо, из неблагополучной семьи. В классе все дети хихикали. Мы выяснили, что учительница, уже немолодая женщина, завела аккаунт под другим именем «ВКонтакте», она анонимно лазит по страничкам своих учеников, а потом обсуждает в учительской», - пожаловалась мама журналистам."

"Учителя говорят, что странички учеников помогают им больше их понять. «Я завел свои странички под псевдонимами почти везде и проверяю своих учеников. Недавно хорошая ученица написала контрольную на двойку. Зашел на ее страничку, а она, оказывается, почти всю ночь на вечеринке гуляла. Выкладывала фото, где пьяная с мальчиками обнималась», - признался учитель по физике."

По-перше які фото дитина викладає і що пише це не питання вчителя. Це максимум питання батьків.

По-друге приватне життя - це ПРИВАТНЕ життя. І пора забувати совкові принципи втручання "апчественності" в приватність.
А по-третє - в теорії висококласний педагог може продовжити педагогічний процес задопомогою соцмереж. Якщо він Педагог і Особистість. Тоді діти самі будуть шукати його в соцмережах, слідкувати за його публікаціями і спідкуватися з ним в неформальному плані. 
Але з висококласними педагогами у нас напряжонка. Трохи краща ситуація у висшій школі (де, до речі, викладачі в переважній більшості не мають педагогічної освіти) - там дійсно, викладач заробляє собі аторитет серед студентів - і вони паргнуть заслугувати його повагу і симпатію. 
Але якщо ти знаєш, що все на що ти здатен це "постращать" і "запрєтіть" (на щов  принципі не мєаш права) - то НЕ ЛІЗЬ. Гірше зробиш. Яке ти маєш право розказувтаи дітям, що їм робити в позакласний час? Не можеш бути прикладом для наслідування - буть просто атвоматом для передачі інформації (знань). Діти і психіка - це дуже тонка і тендітна матерія, щоб в цьому можна було допустити хоча б один "косяк". Це потім може дуже болісно вилізти. Як в плані конкретної особистості (яка через такі недолугі дії педагогів) може особистістю не стати, так і вплані суспільства вцілому - бо якщо ми хочемо йтив перед в світле майбутнє - ми повинні виховати гідне майбутнє. А саме з його вихованням зараз конкретні проблеми - ми передаємо наші комплекси і страхи дітям. І вони теж живуть по принципу "запрєта", а не УСВІДОМЛЕННЯ.

До речі, а як з моральної тчоки зору те, що вчителька боїться відкрити обличчя і лазить анонімусом по чужих сторінках? ;-)
А потім ми НОРМАЛЬНИХ дітей називаємо "індиго" і дивимося на них як на чудо. Та не чудо це! А саме звичайна дитина. Не скалічена недолугим вихованням.
На останок (контра спем сперо (с) ) хочу мріяти, що дітей народжувати і виховувати будуть лише Особистості, які можуть сформувати майбутню Людину.