8.05.2013 | 22:36

"9 травня" не сподобалося Управлінню освіти

Управління освіти надіслало листа, в якому скаржиться на матеріал "9 травня": //blog.poltava.to/author/olga-zhukovsky/1824/ Відповідь на нього.

img_52302.jpg

Шановна пані Дорохова!

 А точніше – пані Акініна і пан (пані) Лимар!

(оскільки, як заведено, лист готувала, як відповідь турецькому султану, не одна людина, судячи із зазначених в кінці листа виконавців).

 Я не тішу себе надією, що Ви зрозумієте мої думки, проте – contra spem spero (с)… ;-)
Почну звичною для Вас мовою:

 «Уважно ознайомившись із Вашим листом на адресу ІВ «Полтавщина» повідомляю наступне»

 Пані Дорохова, по-перше мені не зрозумілий адресат – мій телефон і e-mail легко можна знайти на моїй офіційній сторінці у facebook або вконтакті, а Ви, висловлюючи претензії особисто до мене, пишете пану Пруглу! Дивно. До того ж не зрозуміло – якщо Ви маєте щось сказати з приводу моєї статті, то чому Ваші підлеглі так вперто не хочуть нас з Вами зв’язати, або, як як просила, передати Вам номер мого телефону?

По-друге, що я хочу побачити, так це «чимало звернень від керівників навчальних закладів, учителів, батьків учнів», бо в мене є підозра, що ці «звернення» писалися у Вашому Управлінні. Можливо я помиляюся – тоді я візьму ці слова назад, але не раніше, ніж сама побачу ці звернення і людей, які можуть підтвердити їх написання. А в іншому випадку це надання неправдивої інформації. ;-)

Тепер перейдемо до суті Ваших претензій.

З чим я можу погодитися, так це з тим, що я досить грубо, проте коректно (тобто так, що відповідає дійсності) висловилася про вчителів, які «конвоюють» дітей на Покладання квітів. Єдине за що я маю вибачитися це слово «пики». Вибачаюся. Слово «конвоюють» замість «пастухів» має Вас задовольнити, оскільки воно передає суть їхніх дій.

Звісно добре, коли діти з малих років знають історію своєї Держави і, зокрема, Великої Вітчизняної Війни. Особисто мені змалечку бабуся, яка пережила фашистську окупацію, розповідала про ті події. Я навіть після її розповідей боялася, що не приведи Боже почнеться Третя Світова  війна. Проте не будемо зосереджувати увагу на мені. Буквально вчора я стала свідком приємної картини – в маршрутці стояло двоє дітлахів – хлопчик і дівчинка. Місце біля мене було вільним і я відсунулася, пропускаючи їх. Хлопчик стояв ближче і автоматично сів, проте через кілька секунд піднявся і поступився місцем дівчинці, я посунулася і вони опинилися біля мене, тому я стала свідком їх розмови. Розмовляли вони практично чистою українською мовою, на відміну від загального шуму маршрутки, де дорослі обговорювали свої побутові проблеми, діти говорили про Війну. Мені було приємно – значить в нації є майбутнє! Проте на превеликий жаль, я значно частіше стаю свідком сцен з дітьми, описаними в блозі. І тут, варто зауважити, що велика відповідальність лежить на Ваших плечах, як людей покликаних сіяти «розумне, добре, вічне».

Отже – добра справа дати дітям інформацію про Війну. Але чи вдало виконують її педагоги?

Ні для кого не секрет і Ви не можете це спростувати, оскільки кожен, хто бував на подібних заходах, підтвердить, що дітей на них «зганяють». Саме так – зганяють – у їх вільний час в обов’язковому порядку примушують іти на такі заходи. Я не буду лити традиційні сльози про те, що діти стоять на сонці  і т.д. Я повторюся лише – прекрасно, якщо діти йдуть на такі заходи! Добровільно. Сім’ями або з друзями. Але аж ні як не «строєм» під наглядом вчителів. А Вам добре відомо, що це відбувається саме так. ;-)

Взагалі, запам’ятайте, шановна пані Дорохова – все що людина робить, вона має робити ДОБРОВІЛЬНО за покликом своєї душі чи розуму. Навряд чи Ви мене зрозумієте, а тим більше погодитеся, оскільки «положено» не переможне.

Тут варто згадати не лише про Покладання квітів. УСІ масові заходи, а також (і я наголошую на цьому) – прибирання територій і таке інше, на що Ви примусово виводите дітей у їх вільний час, є порушенням прав людини і дитини. І не треба про трудове виховання – його дитина отримає вдома. А прибирати за ммм… якби сказати, щоб Вам не різало слух – нерозвинутими особинами, які залишають після себе сміття – це не справа рук дітей, які, можливо, ніколи папірець не кинуть повз урну. Ви ж чините над ними насилля, змушуючи приймати участь в тому, у чому вони приймати участь не повинні.

До речі, навіть в часи більш-меншої свободи при «помаранчевих» краще не було. Я не можу не згадати «родзинку» Дня кіно на «Маzепа-fесті», якою став не сам фільм «Молитва за гетьмана Мазепу», який є з одного боку шедевром, а з іншого дуже суперечливий, і не спілкування з режисером, а… спіч однієї із учительок! Нагадаю, що тоді теж «нагнали» повний зал палацу «Листопад» учнів, до того ж навіть не ознайомившись із самим фільмом, не зрозумівши, що він для більш дорослої аудиторії. Так от, вразила реакція і «вміння поводитися» на фестивальних показах однієї учительки, яка під час обговорення піднялася і сказала «Я вибачаюся перед дітьми, що вони це побачили!». Без коментарів.

Отже, ще раз повторюся – діти це особистості, які мають свої права. І їх потрібно поважати, а не використовувати для «наповнення дійств». І це не має нічого спільного із вихованням, бо як я вже сказала, не приділяється увага поясненню суті дійства, а дається вказівка «Завтра бути! Провєрю по списку.» І не намагайтеся спростовувати – я говорю загальновідомі речі. І я не тішу себе ілюзіями, що ювенальна юстиція щось виправить. Скоріше за все її, як завжди, впровадять «для галочки».

Я не буду зараз зосереджуватися на «добровільних» зборах коштів на батьківських зборах, на накриванні столів на екзамени і тому подібних речах – ми ж зараз про духовне, а не матеріальне – чи не так? ;-)

А суть духовного в нас така, що, на превеликий жаль, вимагає бажати кращого. Педагогічні кадри настільки низько володіють педагогічною майстерністю, що кращий спосіб відвернути дитину від конкретного літературного твору - це поставити його у шкільну програму. На превеликий жаль, педагоги (я говорю зараз про середню школу, у вищій справи значно кращі, можливо тому, що там викладають фахівці з конкретної спеціальності) не мають авторитету серед дітей. Вони не є лідерами в дитячих очах. Їх не наслідують, до їхніх слів не прислухаються. Занадто низька мотивація самих педагогів – відразу після закінчення педагогічного університету більшість випускників думають про те, як не потрапити у школу. З якою мотивацією ідуть працювати ті, кому не вдалося оминути цієї чаші? ;-)

Отож – так ми і отримуємо, що вчителі не стають прикладами для наслідування і не можуть привити дітям моральні цінності. Годі вже говорити про те, що педагоги здатні привити такі базові цінності як свобода, відповідальність за свої слова і вчинки, гуманізм, толерантність, повага до інших і оточуючого світу.

Тепер про навчання. Мотивація дітей вкрай низька. Але чи діти винні в цьому, коли їх так мотивують старші – батьки і вчителі? Адже звичною є фраза батьків «Вчи. Прийду перевірю. Чим ти думаєш – тобі атестат потрібен!». Звична фраза для вчителя «Запишіть це – воно буде на екзамені!». Тобто вчіться не тому, що це цікаво. Не тому, що це потрібно. Не тому, що без цих знань Ви не зможете сформувати свій світогляд. Не тому, що це необхідно, щоб бути освіченою людиною і спілкуватися з цікавими людьми. А тому, що це буде на екзамені.

У школах не ставлять мету – НАВЧИТИ. Головною метою є «здати». З якою мораллю діти виходять після цього зі школи?  З якою мораллю проживають своє життя?

Тепер, власне, про День Перемоги. Якщо Ви читаєте цей лист на своєму офіційному e-mail, то це відбувається після свят. А отже Ви вже змінили свою думку і переконалися, що мій прогноз справдився. Якщо ж ні, то можна зробити висновок, що Ви не були на Покладанні, і взагалі були поза межами міста.

Ви пишете «обурені цинічним матеріалом». Це не дивно – цинізм обурює багатьох людей! Відкрию таємницю – мене цинізм не обурює, мене обурюю лицемірство. З яким я не шкодуючи сил борюся. До речі, якщо я погодилася із тим, що про вчителів висловилася досить грубо, то стосовно Ветеранів ВВВ – тут, вибачайте, але я їх не ображала, оскільки дуже шаную людей, які ДІЙСНО пролили кров за свою землю. До речі, це стосується Ветеранів не лише ВВВ.

А щодо сценарію святкування 9 травня, яким я обурена і чому, власне, присвятила свій матеріал, то він приблизно такий самий і на інші свята. До речі, на своїй сторінці у facebook відома письменниця (я думаю Вам відоме це прізвище хоча б в силу Вашої професійної діяльності) і громадська діячка Ірена Карпа, яка є віруючою людиною, приблизно так само прокоментувала святкування Великодня.

Я, на відміну від Вас, не приховую дійсного стану речей. І Вам би радила не закривати на це очі, а виправляти – докласти зусиль до того, щоб діти розуміли суть свята і йшли до Меморіалу добровільно, за покликом своєї душі.

P.S. – 1. враховуючи любов коментаторів переходити на особистості, повідомляю – я закінчила НВК № 31 із однією «9-кою» з російської мови (всі інші предмети 10-12) і маю магістерський диплом з відзнакою ПолтНТУ.

2. Пані Дорохова, якщо моя відповідь Вас не задовольнила, я пропоную Вам обговорити дану проблему  публічно – наприклад попросити ІВ «Полтавщину» влаштувати он-лайн дискусію по web-камері або у більш звичному для Вас режимі, наприклад на ОДТРК «Лтава».

3. У будь-якому правилі є виключення. В тому числі серед вчителів. Наведена вище критика не стосується тих не частих випадків, які все ж існують – тих педагогів, які щиро виконують свою функцію і дійсно в змозі виховати Особистість.

З повагою, Ольга Жуковська.

Про автора
Останні публікації