Ринок землі: кому дістануться українські чорноземи?

фото - "Економічна правда"

Продукт компромісу

Навіть затяті прихильники продовження мораторію не на публіку визнають — ринок землі Україні потрібен. Хоча б тому, що де-факто він існує протягом усіх цих років, щоправда тіньовий. Питання лиш в тому — які правила гри запропонує законодавець. У порівнянні з попереднім варіантом законопроекту нинішній видається все ж більш збалансованим та компромісним.

Основний принцип законопроекту: все - всім!

МВФ хотів отримати ринок землі - і він його отримав. Можливо, не в тій формі, в якій сподівався. Але це вже деталі. Внести зміни вже в діюче законодавство буде значно простіше, ніж відкрити "шлюз" ринку землі "з нуля". Хоча палка має два кінці - немає жодних гарантій, що згодом введення ринку землі не буде фактично блоковане.

В свою чергу, "агробарони" згідно із прийнятим законом, отримують відтермінування старту ринку землі. І що для них головне - певні гарантії того, в Україні таки не буде великого переділу сільськогосподарських земель. Звісно ж, знов таки за умови, що нинішні правила не будуть переглядатися.

І, нарешті, найголовніше для мільйонів українців: громадяни одержують обіцянку фінансової підтримки з боку держави для початку власного бізнесу на землі. Звичайно ж, якщо у держави в умовах економічної кризи для цього знайдуться гроші.

Перемога "агробаронів" над агрохолдингами

До слова, ринок землі почне працювати не зараз — де-факто мораторій продовжиться ще на на 1 рік та 3 місяці. Нагадаю, що у першому читанні законопроект передбачав відкриття ринку землі вже у жовтні цього року.

В ухваленому законі є кілька запобіжників, які дозволяють сподіватися, що великі монополії не приберуть до рук усі українські чорноземи.

• Максимальний розмір земельної ділянки, яку може мати в приватній власності фізична чи юридична особа з 1 січня 2024 року, - 10 тис. га, що відповідає розміру середнього господарства, але створює перепони для олігархів та великих агрохолдингів.

• До 1 січня 2024 року громадянам України взагалі дозволяється мати в приватній власності не більше 100 га.

У той же час вкрай сумнівним видається рішення вилучити у другому читанні норму про те, що площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї фізичної чи юридичної особи в межах однієї ОТГ не повинна перевищувати 35% усіх її земель сільськогосподарського призначення.

Наслідки і ризики

Що враховано?

Глибоко переконаний: перш за все у людини має бути реальна альтернатива тому, щоб свою землю продати. І створення таких умов - прямий обов'язок держави!

Закон передбачає, що Кабінету Міністрів України повинен у шестимісячний строк з дня його опублікування

• розробити та затвердити порядок здійснення фінансової підтримки громадян і юридичних осіб для придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

• розробити та подати Верховній Раді України проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо створення у складі спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів Фонду розвитку сільських територій, кошти з якого спрямовуються на видатки розвитку: інфраструктури, енергозбереження, освіти та медицини у сільській місцевості та реалізацію державних програм розвитку малих і середніх сільськогосподарських товаровиробників.

Що не враховано?

Запровадження ринку землі - це завжди конфлікт інтересів. Дотримання законності мають забезпечити правоохоронні органи та суди. А що вони являюсь собою сьогодні - пояснювати не треба. Тому розпочинати ринок землі до реальної реформи правоохоронних органів та судів – не дуже розумно.

Не забезпечено суспільну легітимність реформи. Запровадження ринку землі - питання стратегічне, яке вирішить майбутнє країни мінімум на найближчі 50 років. Забезпечити суспільний консенсус, легітимізувати реформу шляхом референдуму - це був би цілком логічний крок. Натомість законопроект приймають вночі в умовах надзвичайної ситуації. Тому наразі немає жодних гарантій, що в чинне законодавство не будуть вноситися зміни в угоду політичній кон’юнктурі або конкретним власникам.

Звичайно, відкриття ринку землі було питанням часу. Ось тільки в нинішніх реаліях, наскільки вчасним виглядає це рішення, і чи вдасться втілити не на папері, а в реаліях все те, що закладав в документ український законотворець? Поки питання відкрите.