Полтавські бабусі волонтерять для українських бійців
В Полтаві вже понад 9 років працює волонтерське об'єднання “Невтомні бабусі”. З початку повномасштабного вторгнення вони лише збільшили обсяги роботи. В основному, його учасникам від 60 до 80 років. Найстаршій – 86. Вони плетуть маскувальні сітки та чугайстри.
За потреби – шиють спідню білизну для військових, в'яжуть носки, створюють килимки для техніки. Також готують їжу для бійців у місцевий госпіталь та лікарні, виготовляють домашні закрутки, лікувальні мазі, печуть смаколики, збирають різноманітні трави, створюють чайні суміші, шиють подушки, купують речі першої потреби. Передають готові вироби бійцям через інших волонтерів, зокрема, у Харківську, Херсонську, Донецьку та Луганську області.
Все виготовляють власноруч з різних матеріалів, які вдається знайти чи придбати за кошти небайдужих земляків. А таких чимало, розповідає волонтерка загону Мирослава.
“Раніше ми шукали матеріали для сіток у секонд-хенді або діставали зі своїх старовинних скринь. Пізніше їх стали приносити місцеві жителі та навіть надсилати із-за кордону. Це наші земляки, які проживають у Чехії, Польщі та Туреччині. Одним із них є мій однокласник”, – говорить жінка.
Працюють безплатно в одній із бібліотек Полтави без вихідних. Частина волонтерок розрізають тканини, готують їжу та в'яжуть речі вдома.
“У нашій команді, наприклад, є чарівна пані Олександра. Вона разом з однодумицею варить їжу для кількох стаціонарних відділень місцевої лікарні. Там, зазвичай, перебуває близько 70 військових. Готує на власній кухні, площею лише 8 км2. Та це не заважає волонтерці варити двадцятилітрову каструлю борщу та пекти понад сто пампушок за раз”,– розповідає Мирослава.
В розмові жінка згадує, що загін розпочинав свою роботу лише з одного каркасу. Коли росія повномасштабно вторглася в Україну місцеві чоловіки створили п'ять.
“Наші хлопці такі молодці й ті, що на передовій, і ті, що в тилу. Пам'ятаю, ми кинули клич про допомогу у створені хоча б одного додаткового каркаса. Вони миттєво відгукнулися. Кожен прийшов зі своїми інструментами, працювали до пізньої ночі. В результаті маємо аж 5 двосторонніх. Тепер можемо одночасно плести по 10 сіток для техніки. Бо так хочеться, щоб наші бійці повернулися додому цілими та неушкодженими. Тому продовжуємо працювати далі та наближати нашу перемогу”, – підсумувала волонтерка.
