«Вода стояла така висока, що люди могли дотягнутися тролейбусних дротів»,- історія рятувальника
У ніч проти 6 червня росіяни підірвали Каховську ГЕС на Херсонщині. Допомагати ліквідовувати наслідки долучилися волонтери та фахівці з усіх областей України. Загін надзвичайників із Полтавщини прибув на місце вже в день катастрофи. Водій-рятувальник ДСНС України у Полтавській області Родіон Песков разом із колегами допомагав евакуювати людей з Острова. Це мікрорайон Херсона, який постраждав від підриву.
“Наше основне завдання полягало в евакуації людей та тварин з підтоплених територій, надання їм допомоги, перевезення гуманітарних вантажів та медиків. Ми перебували там 10 діб. За цей час врятували близько 800 людей. Працювали з ранку до ночі”, – розповідає надзвичайник.
Рятувальник згадує про рівень води. Він був наскільки високий, що люди, їдучи на снігоболотоході, могли дістати рукою тролейбусних дротів.
“З одноповерхових будинків було видно лише одні димарі. Вода змивала усе на своєму шлях. Коли ми туди приїхали, був пік підняття води. На третій-четвертий день, вона почала спадати. Та легше не ставало, бо тривали масовані артобстріли. Як потім розповідали піротехніки, росіяни в день по нас могли запустити 7 ракет із “Градів”, – говорить Родіон Песков.
Рятувальник розповідає, що допомагав евакуювати людей різного віку, деякі мали інвалідність. Найбільше запам'ятав дівчину близько 30 років. Вона мала психічні розлади. Тому надзвичайник її постійно заспокоював та дублював усі дії, що відбувалися.
“Це була дуже специфічна ситуація. Дівчина постійно кричала та гукала батьків на допомогу. І хоча була у супроводі батьків, кожну хвилину запитувала, де вони й чи все з ними добре”, – каже чоловік.
Родіон Песков згадує, що робота була злагодженою. Евакуйовані цивільні вчасно отримували необхідну допомогу. Як психологічну, так і медичну.
“Роботи у психологів було немало. Уявіть, люди жили, щось планували й в один момент все втратили. Одні мали лише пакет найнеобхіднішого, інші – документи, а хтось взагалі нічого”, – підсумував він.
Нині рятувальник повернувся на Полтавщину. Та, впевнений, ця поїздка на все життя закарбувалася у його пам'яті. Бо неможливо забути те горе, яке приносить на нашу землю російський супостат.
