Квітки акації мали якийсь занадто солодкий смак. Та зле було через брак їжі
З кожним роком усе менше стає свідків Голодомору – геноциду української нації, який вчинив радянський режим під керівництвом йосипа сталіна у 1932-1933 роках. Але спогади про ті жахливі події зберігають їхні нащадки. З-поміж них і 92-х річна Марія Міхіль, яка дитиною пережила голод. Їй було 3 роки, коли радянська влада влаштувала голод в селі Дейкалівка під Зіньковом, де жила її родина. На той час її мати вже була вдовою з трьома доньками.
“Пам’ятаю, що тоді люди пухлі такі ходили. Здавалося, що їм всього вистачає, бо не худесенькі, а такі кругленькі. А насправді – такі були не від хорошого життя, а від голоду. Люди на вулиці валялися покотом. Діток ледь земелькою батьки прикидали, бо сил поховати повністю зовсім не було” – розповіла Марія Міхіль.
За її словами, люди шукали їжу по засніжених полях та у степах.
“Наша мама блукала по полях та шукала якоїсь їжі: може колосок валявся чи зернина пшениці. Сестер разом зі мною відправляла у степ. Ми рились у землі, бо миші там у нірках позаривали зерно. Тому можна було щось нашкребти. Потому натовчемо у ступі його і робимо якісь оладки. Їли не всі відразу, а по шматочку”.
Пані Марія згадує, що навесні людям було трішки легше пережити голод, бо з’являлися перші бур’янці, цвіли дерева та виповзали земляні черв’яки:
“Коли наставала весна, у нас з’явився основний вид їжі – цвіт акації. Мати думала, що через цвіт акації ми мали постійні головні болі та приступи запаморочення. Квітки мали якийсь занадто солодкий смак. Та насправді нам було зле, мабуть, через брак їжі”.
Найжахливішим було те, що страждали діти. Від голоду люди втрачали тверезий глузд, були зафіксовані випадки канібалізму.
“Наша сусідка Сосойчиха мала трьох діток. Якось вона прийшла додому – їх немає. Уже пізніше дізналася, що забрала їх жінка з вулиці, сусідка. Прибігає до неї, а там одні дитячі ніжки з чавуна стирчать. Сусідка та була бездітною вдовою і, як розповідали люди, часто викрадала дітей. Отак було заманить розповіддю, що в неї вдома є пряничок. А дітки голодні, тому йшли за нею”.
Голодомор – це геноцид української нації, вчинений в 1932–1933 роках. Він був скоєний керівництвом радянського союзу, щоб упокорити українців, остаточно ліквідувати український спротив режиму та спроби побудови самостійної, незалежної від москви Української Держави. У 2006 році Законом України “Про Голодомор 1932–1933 років в Україні” Голодомор визнано геноцидом українського народу.
У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голод 1932-1933 років – саме його нині називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом.
За різними оцінками, Голодомор забрав життя від 3 до 10 мільйонів українців. Втрати оцінюють по-різному через брак перевірених демографічних даних того періоду. Наприклад, за підрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, кількість жертв становить 3,2 млн.
