Найбільше радує, коли врятував чиєсь життя
Ім'я рятувальника Ігоря Гетала добре відоме для полтавців, адже 8 років він працював саме в нашій області. Тож коли 10 квітня з'явилась новина про травмування Ігоря та його дружини Євгенії у Дніпрі ‒ мало хто залишився байдужим.
Про те, як бути рятувальником під час війни, мотивацію та свідомий вибір професії розповів Ігор у черговому випуску мого радіопроєкту “Вінілосховище”.
“Про початок війни я дізнався від своєї матері о 5 ранку. Мама зателефонувала і сказала:“Синок, розпочалася війна”. Часу на роздуми не було, разом з дружиною ми швидко роз'їхалися по своїх місцях роботи”, ‒ так розповідає про перші дії 24 лютого рятувальник.
Для нього, як і для багатьох інших представників професії, повномасштабне вторгнення росії в Україну додало роботи.
“Завдань стало в рази більше, бо крім тих подій, які все одно виникають, ‒ пожежі в екосистемах, житловому секторі, лісах та торфовищах, ліквідація наслідків дорожньо-транспортних пригод, до цього всього в нас додалася ліквідація наслідків артилерійських обстрілів, ракетних ударів”, ‒ говорить Ігор.
А ще, додає, що кожному, хто працює рятувальником, слід дбати про власну безпеку.
“Наша служба одна з перших прибуває на місце виникнення подій, і, як показує практика, окупанти часто завдають ударів по одному й тому ж місцю, коли вже там працюють рятувальники. Нині така специфіка роботи, що до нашого не дуже легкого професійного обладнання додаються бронежилет і кевларова каска. Тож 15-20 кг доводиться носити”, ‒ розповідає про роботу в умовах війни Ігор.
Працювати рятувальником ‒ складно й небезпечно, але й у цієї професії є свої переваги.
“Ніщо так не мотивує, як виконана робота, коли ти з колегами загасив успішно якусь квартиру, будівлю, якщо врятував чиєсь життя: людини, кота, собаки або навіть хом’ячка. Повірте мені, це дуже мотивує, тоді ти розумієш, що працюєш недарма. Коли після тяжкого чергування ти приходиш додому, лягаєш у ліжко, розумієш, що втомився. Але оця мотивація за успішні результати роботи компенсує всі недоліки від роботи”, ‒ каже борець з вогнем.
Саме любов до обраного фаху додає сили Ігорю повертатися до своїх обов'язків навіть після травмувань.
“10 квітня десь о 12 годині дня по місту Дніпру був завданий удар. Ми з колегами були направлені для ліквідації цієї події. Коли вже працювали, ліквідовували пожежу, ці недолюди повторно завдали удару по цьому ж об'єкту. 6 осіб отримало поранення, серед них ‒ і моя дружина Євгенія, яка також працює рятувальницею. Нині вона знаходиться у Німеччині, проходить лікування”, ‒ говорить рятувальник.
За словами Ігоря, багато хто уявляє роботу вогнеборців, як у фільмах. Але “кіношна” картинка насправді далека від справжньої роботи тих, хто не боїться дивитися небезпеці в очі.
“Коли показують, як американський рятувальник без засобів захисту заходить в охоплений полум'ям будинок і виносить на собі людей, такого бути не може. Бо, по-перше, без засобів захисту ти не можеш дихати, по-друге, ти нічого не бачиш і там така температура, що і через захисний одяг припікає. Тому якщо у фільмах актори з відкритим обличчям в осередку пожежі, ‒ то це лише для яскравої картинки. Насправді без дотримання правил безпеки працювати рятувальником неможливо”, ‒ розповідає Ігор Гетало.
Та додає, що для спільної Перемоги над ворогом важливий вклад кожного.
“Війна зайшла в кожен дім. Ці сигнали тривоги, новини про обстріли вносять неприємні моменти, але я хочу сказати, що кожен з нас наближає перемогу, хлопці й дівчата з ЗСУ, кожен волонтер, шановні, не опускаємо руки, й рухаємося тільки вперед”, ‒ так оптимістично говорить Ігор Гетало ‒ один з тих сміливців, які кожного дня ризикують власним життям, щоб врятувати інших.
