Розмір тексту

Сільський староста у формі ЗСУ

Він воював у 2014-му, воює і нині. На війну Сергій Костенко пішов за місяць після народження другої дитини, хоча за посадою міг перебувати вдома. У мирний час чоловік працював старостою Бірківського старостинського округу Зіньківської територіальної громади, був учасником спортивних змагань, фінансистом. Зараз він – старший солдат, командир бойової машини.

У 2014 році Сергія Костенка мобілізували і до березня 2015-го він був у зоні проведення антитерористичної операції. Восени 2015 року його обрали на посаду Бірківського сільського голови Зіньківського району, а після утворення громади Сергій Костенко став старостою Бірківського старостинського округу.

“На момент повномасштабного вторгнення ми з дружиною чекали народження другої дитини. 4 березня у нас з'явився син і вже за місяць я був у лавах Збройних Сил України. У 2014 році ми були не дуже готовими до підступних кроків ворога. Нині ми на півдні України. Наше військо стало краще озброєними, є сучасна техніка і, найголовніше, – місцеві нас чекають і підтримують”, – говорить військовий.

Нині військова частина Сергія займається підготовкою, ремонтом техніки до зимового періоду. У моменти, коли вже відчувається перша прохолода – зізнається командир – найкраще зігріває підтримка рідних і близьких.

“Коли я сказав дружині, що піду служити, вона відповіла, що відчувала це. Хоча я, як староста, мав можливість залишитися вдома. Зараз, далеко від дому, дуже допомагають дзвінки від рідних, односельців. Ми відчуваємо підтримку волонтерів, які часто передають нам здавалося б неможливі речі”,  – розповідає Сергій Костенко.

Військовий скептично сприймає мобілізацію на росії, переконаний, що досягнень ЗСУ вистачить не на один том військових енциклопедій, і має вже план дій після Перемоги – творити мирну, щасливу історію Бірківського стростату.

“Зараз мої обов'язки виконує землевпорядниця. Ми обговорюємо з нею певні проблемні питання. Але і вона, і я, та й всі ми бачимо, що війна дуже об'єднала наших людей. Я бачив, як всі односельці відгукувалися на прохання допомогти, як гуртувалися, підтримували наших переселенців, військових. Після Перемоги ми й далі, переконаний, будемо гуртуватися, щоб допомогти тим, хто найбільше постраждав, робити добрі справи і будувати майбутнє нашої держави без війни і потрясінь”, – додає Сергій Костенко. 

Більше історій про наших земляків, які захищають Україну у війні проти російських окупантів, читайте в моїх минулих публікаціях:

5000 українських жінок несуть службу на передовій: історія полтавки Олени Чикурової

“Туристичні” маршрути для окупантів: як відправляє в пекло ворогів полтавка  Анастасія Городчаніна

Про автора

Олександр Біленький

Олександр Біленький

Голова Полтавської обласної ради

203
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему