Хірурги усунули рідкісну патологію стравоходу у пацієнток, які роками не могли нормально харчуватись

Операції відбулись під керівництвом завідувача кафедри хірургії №2 ПДМУ, доктора медичних наук, професора Володимира ШЕЙКА. Уже наступного дня після втручання пацієнтки змогли самостійно пити воду та вживати рідку їжу. Їх лікуючими лікарями були хірурги Ростислав РАДІОНОВ і Сергій НЕБАБА.

Перша пацієнтка – 79-річна Катерина Михайлівна страждала 29 років!

«З п’ятдесяти років терпіла. Перший раз відчула наче в роті багато слини й так постійно. А тоді почалось, що, наприклад, сяду їсти, вечеряю – якщо до шостої вечора, то ще пів біди, а якщо після, тоді все у ганчірку виходить збоку. Отак було. Тоді перестало виходить. Потім стало так: як «заклало» – сиджу голодна, «відкриється» – поїм. Тоді звернулась до лікаря, він назвав хворобу, а я прослухала. Він направив до ЛОРа і зонд ковтати. Запитав чи можу взагалі ковтати, сказав спробуйте. Я спробувала, він і каже – йдіть, ковтайте. Якби ж він сказав конкретно, що в мене, що робити, а так я подумала, що немає нічого серйозно і мучилась оце поки. І більше до лікарів з цією проблемою не зверталась донині. Мене пізніше більше турбувало зниження зору і слуху. Міняли кришталики в очах і маю слуховий апарат.

Аж ось піднялась температура, дуже голова горіла, мене трусило всю, і одразу «закрило» все – ні водички, ні їжі, нічого не могла ковтнути. Це тепер після операції бульйончик п’ю. Привезли в районну лікарню, підгодували і направили в обласну лікарню, лікар сказала, що діла не буде, треба їхати, виписали направлення. Усім раджу до себе уважніше ставитись, а не так, як я – тільки робить, робить, робить… Треба вчасно звертатися до фахівців», – розповіла Катерина Михайлівна.

Друга пацієнтка – Лілія Євгенівна, кілька років думала, що інше захворювання спричиняє дискомфорт і постійне підкахикування

Спожиту їжу їй доводилось у прямому сенсі підпихати власними руками, натискаючи на шию.

«Хворію на зоб, є вузли, один величенький. І весь час я думала, що це вузол дає мені дискомфорт. Набрид постійний виснажливий сухий кашель. Уже навіть стало незручно в магазин заходити – одного разу мені запропонували одягнути маску, мовляв, усі кажуть, що не мають вірусу, але ж кашель підозрілий.

Вирішила, що пора робити операцію на щитоподібній залозі. Прийшла на обстеження в міську лікарню, хірург зробив УЗД і сказав, що в мене зовсім інша проблема – дивертикул, розміром 3,5 см. Це лікується тільки оперативно. Якщо не хочу операцію, то треба їсти стоячи, подрібнену їжу. Було страшнувато наважитись на операцію. Але довелось, коли їжа почала набиватись. Я її відчувала, на горлі збирався капшук, підпихала пальцями, щоб вміст проходив у стравохід. Інакше хотілось кашляти і виплюнути їжу. А вночі мучилась безсонням через постійний кашель, задуху. Два роки я так протягнула. Донька вмовила.

Я пройшла дообстеження і звернулась до професора Шейка. Він подивився рентген і підтвердив – однозначно оперувати. Раджу усім, хто не наважується – налаштуйтесь, що все буде добре, не бійтесь і не гайте часу. Ця хвороба нікуди не дінеться, якщо просто відкладати. Дякую лікарям, які допомогли», – сказала пані Лілія.

«Закон парних випадків» – саме так можна охарактеризувати ситуацію. Дві пацієнтки старшого віку звернулися зі скаргами на порушення ковтання, постійний дискомфорт у горлі та неможливість нормально харчуватися, з ознаками шийно-компресійного синдрому та високої стравохідної непрохідності. Зокрема, пацієнтки не могли нормально харчуватися, так як після прийому їжі одразу виникало відчуття «клубка в горлі», що примушувало їх або харчуватися виключно рідкою їжею, або і взагалі від неї відмовлятися. Детальне обстеження виявило у них рідкісну патологію – дивертикул Ценкера. Подібні операції виконуються нечасто. Проте у лікарні є необхідне обладнання та досвідчена команда, що дозволяє успішно допомагати пацієнтам із подібними проблемами», – прокоментував доктор медичних наук, професор Володимир ШЕЙКО.

Хірурги ЦТАХ не лише оперують, а й повністю супроводжують пацієнтів: обстежують, готують до операції, асистують під час втручання та контролюють процес відновлення на післяопераційному етапі.

«Будь-яке оперативне втручання на стравоході — це складні операції, які потребують максимальної уваги, щоб уникнути ускладнень. А в таких випадках мова йде про відновлення нормальної структури, цілісності і функціонування стравоходу. Це операції підвищеної складності і тому вони потребують певного досвіду», – зазначив хірург Ростислав РАДІОНОВ.

Для точного встановлення діагнозу використовуються два ключові методи обстеження – виконується езофагогастродуоденоскопія, а для остаточного підтвердження і планування операції – рентген стравоходу з контрастом. Під час ковтання контрастна речовина виповнює просвіт стравоходу і просвіт випинання. Таким чином хірурги отримують точну картину і виконують максимально точне втручання.

«У нашому Центрі торако-абдомінальної хірургії такі оперативні втручання успішно виконуються, зокрема, професором, завідувачем кафедри хірургії №2 Володимиром Дмитровичем Шейком. На даний час такі пацієнти зустрічаються все більше, вже більше діагностується захворювання і ми бачимо, що потреба в таких операціях зростає. Ми готові допомагати всім, хто цього потребує», – зазначив завідувач ЦТАХ, кандидат медичних наук Андрій КАЛЮЖКА.

Якщо ви або ваші близькі відчуваєте нездужання чи маєте нездорові відчуття – не відкладайте візит до лікаря. Сучасна медицина здатна допомогти!

Довіряйте професіоналам!

Підписуйтесь на лікарню в соцмережах, щоб не пропустити важливі новини:

Telegram
Instagram
Facebook