Як ОВА керує Полтавщиною в закритому, нікому не зрозумілому режимі
Маю говорити, тому що інші мовчать. Це вибір кожного депутата: погоджуватися на той чи інший стан речей. Я ж реалізовую своє право на власну позицію і власну думку. Бо неприпустимі речі відбувається з жовтня місяця минулого року і до сьогодні.
Після призначення Філіпа Проніна очільником Полтавської військової адміністрації порушено баланс влади в області, його фактично немає, є недолуге управлінське дилетантство з боку керівництва Полтавської обласної військової адміністрації і мовчання з боку обласної ради.
Я не прийшла в депутати носити значок, гратися у важливість, відвідувати всі заходи, мене рідко де можна побачити на масових заходах – і то виключно по роботі, в мене інші задачі.
Вважаю однією зі своїх задач повідомити Президента про те, чого він не знає, про що йому не доповідає голова Полтавської ОВА.
Вчора на сесії обласної ради я звернулася до колег-депутатів щодо відстоювання наших делегованих повноважень.
Для тих, хто, можливо, не дуже знає, я напишу зрозумілою мовою.
Три роки свого депутатства я, як і ніші депутати, мала можливість заводити кошти з області на свій округ, кожен депутат в сесійній залі міг задавати начальнику Полтавської ОВА Олегу Синєгубову, потім Дмитру Луніну будь-які незручні питання, в сесійній залі були цілі баталії, де депутати боролися за свої округи, аргументували, сварилися, врешті-решт спільно для кожного напрацьовувалося по потребі, заявленій депутатом на округ чи у повному обсязі чи по можливості.
Це був природній процес, коли виконавча влада і гілка самоврядування врівноважували роботу одна одної, і це мотивувало всіх працювати якісно, бо була повна прозорість по коштам.
Що відбувається зараз?
Пан Пронін, посилаючись на певний законодавчий акт, одноосібно розподіляє бюджет області, яку він не знає, не бачив, і не планує вивчати.
Пан Пронін каже: В країні війна, і я маю право робити це один.
Я ж кажу: В країні війна – Харківщина щодня під ударом, та очільник Харківщини спільно з Харківською обласною радою вчора, зокрема, прийняли бюджет Харківської області!
Вчора сесія і в нас. Що прийняли ми? Ми прийняли купу паперів (це переважно обласні Програми), це шаблони, в яких ще не закладено кошти, і ми як депутати не маємо можливості їх закладати туди і голосувати за це.
Повернусь у минулий жовтень.
Запрошена була на Погоджувальну раду, там мав бути, як зазвичай має бути, очільник ОВА, і пан Пронін. Ми зібралися в кабінеті голови обласної ради, чекали-чекали поки не дочекалися.
Нас запросили в кабінет пана Проніна, та ми не говорили про питання на сесію, він показав всім свою неповагу, висловив свою думку, що жителі Полтавщини дуже бідно живуть, і він вирішить питання по бідності, а мені наостанок сказав: «Власть надо брать».
Що сталося після того: очільник області показово ігнорував обласну раду, вже пройшло більше року – він досі не зібрав увесь депутатський корпус в повному складі і не прокомунікував з усіма про те, які завдання, як будемо діяти.
Я піднімала неодноразово питання щодо кричущої ситуації – усунення начальником ОВА депутатів Полтавської обласної ради від можливості користуватися делегованими повноваженнями.
Фактично МИ ЗМОВЧАЛИ. Не дали колективної реакції на неприпустимі речі.
На першій сесії за його каденції депутат задав питання йому, так як ми це робили три роки, то хоч ми і у форматі онлайн – при включенні аудиторії, де раніше на кожній сесії був присутній начальник ОВА, всі керівники Департаментів ОВА, готові дати відповідь на будь-яке питання, було порожньо!
Там не було нікого!
Обурлива нездорова історія зневаги до всіх депутатів, з якою я не згодна і потім телефонувала колегам депутатам, з питанням – що ми будемо з цим робити, маємо йти всі гуртом і комунікувати, щоб окреслити формат спільної роботи.
ВСІ ЗМОВЧАЛИ.
Чекали то березень, то квітень, то далі.
Всі запитували – як ти не боїшся публічно про це говорити.
Я не вкрала ці повноваження. Що я маю боятися?
В червні на сесії Полтавської обласної ради я ініціювала зустріч очільника Полтавської ОВА з депутатським корпусом Полтавської обласної ради повному складі, я вимагала, щоб пан Пронін у зручному форматі (онлайн чи офлайн) прозвітував про гроші області – цей бюджет наповнюють громади, і я як депутатка маю право знати, куди вони йдуть.
Сьогодні 25 грудня – нічого не відбулося.
І знову ВСІ ЗМОВЧАЛИ.
Я неодноразово писала пану Проніну в ватсап, я шукала з ним комунікацію весь час, шукала зустрічі згідно з чинним законодавством, тиша. Та лише коли я написала, що «вірю, що слово губернатора має вагу», він набрав мене і сказав, що зі мною зв’яжуться, мене набрала керівник апарату.
Це так було нудно і суцільне наливання води в телефон, що я вирішила дати офіційні окремі звернення і запити по питанням, які в мене по округу, окремо запит на зустріч з очільником ОВА, окремо запит – по питанню щодо ініційованої мною зустрічі з депкорпусом.
Мене запросили.
В порожніх коридорах і порожній приймальні було так порожньо, що аж геть:)
Пан Пронін сховався в кабінеті у визначений час і так не вийшов. Мене направили до його заступника.
То інша історія, є що розповісти, і я це, звісно, зроблю, та ось головні питання щодо співпраці голови ОВА і депутатів знову зависли в повітрі на невизначений термін.
Я обурювалася – якщо депутат, людина з делегованими повноваженнями, скільки часу не може потрапити на прийом до очільника області, як же тим людям, які йдуть по вулиці, живуть своє життя, як же їм потрапити??
Відповіддю на моє запитання став кричущий факт, єдиний на всю Україну – через неможливість вчергове потрапити на прийом до голови Полтавської ОВА Ф. Проніна переселенець з Маріуполя, старенький дідусь, вчинив акт самоспалення прямо в приміщенні Полтавської облвійськадміністрації.
Через декілька днів він помер. А ручні ЗМІ очільника ОВА написали, що він був не дуже психічно врівноважений.
Людина не зробила це в модульному містечку, де проживала, не зробила на вулиці чи в маршрутці, чи супермаркеті, це був акт відчаю людини, доведеної до краю, і він зробив це там, де ним знехтували.
Після цього керівництво області мало написати заяви на звільнення і піти. Цього не сталося.
Через короткий час була сесія обласної ради.
І ЗНОВУ МИ ЗМОВЧАЛИ.
Свою думку щодо факту загибелі людини в коридорах обласної влади я висловила публічно.
Коли ж я виступила публічно, вказавши, що в області у війну загроза колапсу влади, пан Пронін терміново відреагував – розмістивши статтю що все гуд, і це лише моя думка, в чому йому гарно підтанцював сумно відомий на всю Україну депутат обласної ради.
Через декілька днів під камеру він таки провів Погоджувальну раду спільно з представниками облради.
Протягом року в пана Проніна бурхливе природниче дозвілля: він особисто зариблює ставки (хоча для цього є фахівці рибного господарства), особисто висаджує клумби (в нас існують комунальні підприємства по благоустрою), особисто висаджує сосни в лісі (це робота лісівників Полтавщини), катається на катерах.
Коли ж ворог вдарив по інституту зв’язку, пан Пронін зник з радарів, і лише після того, як Президент публічно зреагував, очільник Полтавської ОВА під якимсь невідомим деревцем записав відео, хоча інші очільники завжди терміново виїжджають на місце трагедії і є гарантами того, що люди не самі зі своєю бідою.
Сьогодні Різдво, досі звіту за кошти перед депутатським корпусом не відбулося.
Нагадаю, що це зневага до обласної ради, кожного депутата обласної ради, до кожної громади і всіх жителів Полтавської області.
Чи такі повноваження надала Вам держава, даючи відповідальну посаду?
Нагадаю, в країні жорстока війна, кожна родина з села дала свого представника на фронт, багато родин – декілька!
Не для того, щоб Ви, пане Пронін і Ваша команда заброньованих, розповідали мені, що ви витратили на мене час (цитата Корольчука).
Наші військові витратили життя, втратили здоров’я, щоб отут був порядок, який Ви маєте забезпечити.
Або знімайте бронь і йдіть в окопи до наших.
Разом же до Перемоги? Чи є інші варіанти?
Я відстоювала і буду далі відстоювати свої делеговані повноваження.
Я не дозволю не поважати мене і моїх людей. Мене не влаштовують паперові кораблики. Мені потрібні гроші на кричущі потреби округу. Бо мені в очі дивитися матерям загиблих і вдовам в 25 років.
Мені не потрібна Ваша бункерна історія. Це Полтава, а не мацква.
І Полтавщині не потрібен Ваш гурток юних натуралістів.
Нам потрібен тягловий кінь, який разом з нами впряжеться і тягтиме, вирішуватиме важкі питання області.
Я як депутатка маю право і повноваження безпосередньо приймати участь у формуванні бюджету, а не отримувати кота в мішку.
Ганебне ставлення з боку очільника Полтавської ОВА Філіпа Проніна до делегованих повноважень депутата обласної ради вважаю неприйнятним.