Закриття пологового відділення в Хоролі – критично неприйнятне рішення
Ситуація з пологовими відділеннями в колишніх районних центрах є надзвичайно болісним питанням.
В країні війна, ворог щодня приносить руйнацію, вбиває українців , щільність населення зменшується, українці збільшують свою присутність за кордоном, народжуваність падає, медична реформа передбачає переформатування лікарень.
Наче все зрозуміло. Єдине, що мені, як жительці села , не зрозуміло, а де ж ми , прості люди, в усіх цих процесах, де наші інтереси і інтереси наших дітей?
Вчора звернулася жителька Хоролу, вагітна жінка, з емоційно болісним питанням - закриттям пологового відділення в Хоролі.
Нагадаю, що спільно з командою начальника Полтавської ОВА Дмитра Луніна, директором Департаменту охорони здоровʼя Полтавської ОВА Віктором Лисаком і його фахівцями, міністром Міністерства охорони здоровʼя Віктором Ляшком і його командою, головним лікарем Хорольськоі міської лікарні Михайлом Виноградом,вдалося лікарню в Хоролі визначити , як кластерну.
Це була довга системна робота, нам вдалося.
Насьогодні закриття пологового відділення в ній вважаю критично неприйнятним рішенням, адже в країні війна і ворог може в будь- яку мить зруйнувати дороги сполучення між населеними пунктами , що тоді?
Вважаю народжуваність в часи війни важливим чинником збереження українців, як нації , інтереси матері і дитини мають бути на першому місці.
Можна не купувати дороговартісну техніку, відмовитись від високих окладів, магнолії і бруківки - все почекає.
Лише смерть та родини не чекають години, кажуть в народі.
Маємо максимально тримати медицину на місцях в тонусі - всі ж розуміємо, що Збройні Сили України і медики - найголовніші люди і фахівці країни.
Вчора терміново розіслала запити по цьому питанню Ф. Проніну в Полтавську ОВА, в Департамент охорони здоровʼя Полтавської ОВА Віктору Лисаку, міському голові міста Хорол.
Прошу до кінця воєнного стану поставити на паузу питання закриття пологового відділення в Хоролі, надати алгоритм дій, що потрібно зробити, щоб його зберегти, консолідувати зусилля всіх гілок влади і відповідних фахівців медичної справи і вирішити питання на користь людей.
На жаль, дуже давно люди стали другорядними, прірва між кабінетами і вулицями ширшає щодня.
Щоб втримати країну, маємо йти пліч- о- пліч.
Сподіваюся, нас почують.