Про блогерів

 А саме, я хотів би роз’яснити своє розуміння поняття «блог», «блогер», і чим останній повинен займатись.  Чому я вирішив, що виникла така необхідність? Я думаю, що далі буде зрозуміло. Ітак, почнем.

Як говорить вікіпедія: Блог (також блоґ, англ. blog, від web log, «мережевий журнал чи щоденник подій») — це веб-сайт, головний зміст якого — записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості. Блогерами називають людей, які є авторами блогів.  Тобто, себе я вважаю блогером.

Оскільки блог є не чим іншим як інтернет-щоденником його автора, то логічно, що автор у своєму щоденнику публікує свої думки, те, що хоче донести до читача, або просто для того, щоб воно було записане. Блогер не журналіст, і йому не потрібно бути об’єктивним  і безпристрасним у своїх записах, навпаки, блоги зазвичай переповнені емоціями авторів (за виключенням політичних, рекламних, новостних), їх суб’єктивними думками, реакціями на якісь події і т.п.

Як освічена, цивілізована і культурна людина, я поважаю право кожного мати свою думку, а також право її висловити, тому ні в якому разі не хочу  нав’язувати комусь свою правду, або вказувати як і що кому потрібно робити.

До чого я все це затіяв? Тому що деякі читачі  «Полтавщини»  напевно забули про право, описане мною у попередньому абзаці. Взяти, наприклад, Олю Жуковську з її блогом і проектом «Брати наші менші». Як на мене, то людина займається корисною роботою, для тих, хто не вважає турботу про безпритульних тварин корисною, перефразую – її діяльність не приносить шкоди суспільству. Ну нехай собі займається, так ні, дівчину звинувачують у фемінізмі, «чайлд фрі» і т.п.

Тарас Токар, як на мене, займається досить корисною справою, пише про непорядки в місті, про недоробки комунальних служб і влади міста. Знов не так, дехто вважає що це піар, чи просто людині нема чим зайнятись, що він переслідує якісь особисті інтереси. Так можливо якісь інтереси у нього присутні, але знову ж – він не робить нічого шкідливого, навпаки. Замість того щоб підтримати, його намагаються втоптати, чомусь постійно примішують його помічництво Донію. Люди, яка різниця ким працює людина і з яких міркувань робить добрі справи! Головне, що вони добрі.

Золотухіну постійно нагадують, що йому краще писати про «деревяного мачо». А головне, в, майже кожен пост, кожного автора притягують політику. Як це вже все дістало.

Люди, схаменіться! Окрім виборів до ВР є ще багато різних цікавих речей. Але кому то цікаво, Паскевич зник зі сторінок «Полтавщини», криза з мовою минула….все людям нема куди себе подіти, де виплеснути негативну енергію. Про культуру спілкування я промовчу, через її відсутність…

Зараз словосполучення «Духовна столиця» звучить як насмішка, а хто в цьому винен? Влада? Дзуськи, винен кожен полтавець, котрий не вміє поводитись у громадських місцях, хто залишає гори сміття після гулянки в лісі чи на пляжі, кожен, хто не виконує, або виконує аби як свої обов’язки. Тобто у цьому винні всі ми, а не тільки влада. І нічого не зміниться, доки всі дружно житимуть у крайній хаті. Як співає білорус Сергій Міхалок: «Равнодушие убивает не хуже пули»