Анексована труба: допоки росіяни продовжуватимуть качати кошти зі стратегічних об’єктів України?
Халатність або зрада? Це питання я задаю собі кожного разу, коли дізнаюся про дії влади, що підривають національну безпеку країни. Коли на четвертому році війни наші стратегічні об'єкти контролюються агресором, що це - свідоме шкідництво або просто головотяпство чиновників?
У 1992 році Україна ратифікувала Бішкекську угоду про розподіл майна колишнього СРСР. Згідно з цим документом, всі майно, що знаходилося на нашій території, переходило у власність України. Це стосувалося і української ділянки стратегічного трубопроводу «Самара - Захід», що з'єднував російські НПЗ з угорським містом Ньїрбогдань.
Однак, по факту трубопровід виявився під контролем Росії, а конкретно - компанії «Прикарпаттранснафтопродукт» - дочки російського АТ «Транснафтопродукт». Протягом 10 років (до 2001 року) трубопровід простоював - НПЗ не виробляли достатнього для експорту кількості палива. Однак пізніше ситуація налагодилася, і по трубі стали переганяти по 1,2 млн нафтопродуктів на рік. Ще 10 років росіяни розпоряджалися трубою, як хотіли.
фото з відкритих джерел
Але
в 2011 році Генпрокуратура схаменулася:
з якого дива російська компанія експлуатує
українське стратегічне майно? Судові
тяжби тривали 4 роки. За цей час почалася
війна, і росіяни, розуміючи, що програють
суди, спробували знищити трубопровід,
викачавши з нього технологічне паливо.
СБУ і прокуратура цю диверсію тоді
припинили. А в 2015 році Вищий господарський
суд виніс вердикт: трубопровід належить
Україні!
Але не встигло на судовому
рішенні просохнути чорнило, як на
трубопровід поклали око структури,
контрольовані Віктором Медведчуком. І
що робить наш «головний парламентер»
з РФ? Витягає на світ Божий все ту ж
російську компанію. Росіяни подають
прохання про скасування судового рішення
за нововиявленими обставинами. І суд
охоче рішення скасовує, нібито для того,
щоб продовжити розгляд справи по суті.
Це було в 2016 році. Зараз вже 2018. Справа
все ще «розглядається». А росіяни, тим
часом, продали трубу Медведчуку. І той
з ентузіазмом став продавати Україні
дизпаливо, вироблене на НПЗ країни-агресора.
Тільки в минулому році на мільярд доларів
продав. І гроші пішли не тільки йому в
кишеню, але і в економіку РФ.
А ще
по цій трубі йде контрабандне паливо в
Європу - це факт, встановлений українською
митницею. Але як тільки митники його
встановили, хтось «нагорі» повирішував
і митниці закрили доступ до пломб і
лічильників на трубі.
Злив
стратегічного об'єкта країні-агресору
- це відверта зрада інтересів України,
породження корупції у вищих ешелонах
влади. І ні про яке головотяпство
чиновників тут не може бути й мови.
Україні необхідно повернути під свій
контроль всі стратегічні об'єкти. В
іншому випадку, в якийсь момент ми можемо
виявити, що українська армія залишилася
без палива, оскільки «інвестор» перестав
його постачати.