Політичний баланс міської ради: нова більшість чи торг за преференції від Мамая?Ілюстрація анекдотом

Остання сесія Полтавської міської ради мала зібратися з одного питання - це опалення 109-го мікрорайону. Але Мамай завжди полюбляє до нормальних ініціатив докидати все, що тільки можна. І, як правило, нічого доброго з цього не виходить. 

У вівторок ж все пішло трохи не по його сценарію. Деякі питання виключили з порядку денного. І це гарний знак. Мамай втрачає свої позиції. Так і до недовіри недовго.

Але в кожній перемозі є хоча б одне «але». В нашому випадку це питання по виключенню старост із складу виконкому та прибирання із новорічних подарунків прізвища Мамая. Сьогодні про ці питання взагалі не згадували. 

Є два варіанти, чому так відбулося. 

Перший варіант - ці питання вирішили відкласти, щоб спокійно прийняти рішення по 109 мікрорайону, а до них повернутися вже на наступній сесії.

Другий - це перший варіант плюс бажання ЄС отримати для себе більше преференцій від Мамаю, або ж хоча б виконання ним уже даних обіцянок. Бо як ми знаємо, Мамай полюбляє обіцяти і не виконувати. Як він сам говорить: «Обіцяти одружитися - не означає піти ЗАГСУ».

Дуже сподіваюся, що все ж таки це перший варіант і досить скоро ми побачимо з вами зменшення кількості членів виконкому і тим самим відібрання в Мамая монопольної влади в міській ради. 

Ми проходили схожу ситуацію у минулій каденції, в партії Самопоміч. Всі, хто мав надії та сподівання на адекватність Мамая залишили їх при першій взаємодії. Чи міг змінитися Мамай за два роки? Так. Чи змінився він ? Ні. Це видно при перших кроках у перші 100 днів каденції.

Наостанок хочу розповісти анекдот, який дуже доречно ілюструю найближче майбутнє. 

Потрапили якось після корабельної аварії на острів американець, німець та росіянин (можливо полтавець). Знайшли у печері заховані три мішки із золотом, і тут їх схопили туземці. Запропонували три варіанти подальших дій: віддати золото і піти спокійно, з’їсти мішок із цибулею та зберегти золото, вступити у пасивний статевий контакт іх всіма туземцями та також зберегти золото. 

Німець відразу віддав мішок та пішов, американець також подумав і зробив теж саме. 

«Буду цибулю їсти» - сказав росіянин. З’ївши трохи більше чверті мішка, вирішив що краще вже туземська близкість. Приблизно через годину відносин, вирішив повернутися до варіанту із цибулею. З'ївши ще відро, знову вступив у відносини. Десь через пів години любові, втрачаючи свідомість із останніх сил викрикнув: 

«Та забирайте ви те золото, тільки відчепіться!»

***

Я впевнений, що цим закінчиться. І чим скоріше це усвідомлять всі гравці процесу, тим краще і для них і для міста. 

Але як то говорять, час покаже!