Народу увірвався терпець

Сьогодні зранку мені надіслали фото з масових сутичок на вулиці Грушевського.

Представники антинародної влади на чолі з "проффессоом", мабуть, навіть на "трійку" не тягли у школі фізику. Інакше б знали, що якщо стискати пружину сильніше й сильніше, вона рано чи пізно "вистрелить". І тоді буде дуже боляче тому, хто давив. Такі ж самі й закони суспільного розвитку.  

Чотири роки стискали, "зятягували гайки" й паски на й без того тонкій талії народу, останні два місяці ігнорували мільйони, а 16 січня зовсім регіонали з котушок з"їхали.

Й трапилося те, на що не наважувалася опозиція. "Российский бунт - бессмысленный и беспощадный". Та й український такий самий...

І є результат. Янукович нарешті погодився на переговори з опозиціонерами. Зрозуміло, шо буде на цих перговорах таке ж саме шулерство, як і на перемовинах з Євросоюзом про підписання Угоди про асоціацію.

Але прийнаймні з"явився шанс.

Цілу ніч дивилася репортажі "5 каналу": як міліція прицільно стріляла в журналістів, як познущалися із зовсім непричетних будівельників, роздягнувши їх догола, по-звірячому побивши, вигнавши голими на мороз як живих мішеней для стрільби гумовими кулями. Вовчиці чи матері народили тих "беркутівців"?

Тож і ходить у народі віршик:

"Міліція з народом, а менти - з уродом"...  

Кажуть, нібито й футбольні фанати пішли на прю з міліцією. Ну що ж, тоді все за класиком: революцію задумують романтики (ми всі мріяли про справді європейську Україну), здійснюють фанатики, а її плодами користаються негідники.

Невже й цього разу ті, хто зрадить ідеали Майдану?!