Кобеляцькі міліціонери терміново шукають лжесвідка
Журналістське розслідування «Усе ті ж, усе те ж, усе там же…», що вийшло минулого тижня у «Полтавській думці» (на цьому сайті воно було опубліковано 7 червня - //blog.poltava.to/author/kucherenko/1911/), викликало великий читацький резонанс. Особливо, у Кобеляцькому районі.
Адже мова йшла про психологічний тиск та жорстоке поводження з безробітнім з селища Білики Сергієм Міщенком з боку працівників Кобеляцького РВВС, щоб змусити його зізнатися у крадіжці металевих оградок на сільському цвинтарі.
Йому майже півдоби не давали сісти на стільця, не давали їжі й води. Відпустили його лише опівночі, хоча в журналі написали, нібито Міщенко покинув РВВС о 19-й годині, ще й змусили написати, що не має претензій до правоохоронців.
«Явка з повинною» й лягла в основу чергового сфальсифікованого кримінального провадження. Хоча викрадених на кладовищі металевих елементів - на дві вантажівки, жодної деталі могильних огорож не знайдено ні в обійсті С.Міщенка, й приймальники металобрухту стверджують, що такого Міщенко не здавав.
Кажуть, що стаття дуже не сподобалася керівництву райвідділу міліції, а на мою
адресу звучали приховані погрози, мовляв, ще поквитаються за критику. А оскільки своїх помилок міліціонери визнавати не бажають, то вирішили відстояти честь заплямованого мундиру, за будь-яку ціну довівши вину Сергія Міщенка й засадивши його в тюрму.
Як це зробити, коли досудове слідство закінчене й справа розглядається в суді?
Утім, для кобеляцьких служивих немає нічого неможливого. Такий прийом вони вже використовували не раз. Приміром, позаторік, коли райсуд розглядав справу білицьких парубків М.Чуба та О.Орлова, обвинувачених, окрім підпалів, і в розбійному нападі на О.Бурлаку.
У судовому засіданні потерпілий Бурлака щиро доводив, що Чуб і Орлов його не били й не відбирали в нього мобільний телефон, а навпаки на його прохання викликали «швидку допомогу». А позаяк це руйнувало придуману слідчим версію про розбійний напад, наступного дня після «неправильних» свідчень Бурлаки міліціонери (хоча за законом не мають до нього ніякого відношення, бо справу передали до суду!) влаштували на нього облаву в Біликах, залякали, надавали тумаків, доправили в суд і в кабінеті судді під диктовку змусили написати «добровільну» заяву, що вчора він, мовляв, в судовому засіданні дав неправдиві свідчення».
А після цього вивезли на трасу, не забувши стягли гроші «на бензин», й пригрозили зірвати голову, якщо надумає ще колись зі своєї Вінниччини знову приїхати в Кобеляки.
Подібний хід нібито придумали міліціянти й зараз: у Біликах вони терміново підшукують лжесвідка, котрий би посвідчив, що бачив, як Сергій ніс з кладовища метал.
Кобеляцькі знайомі сказали мені, що й судді Кобеляцького райсуду Тетяні Тесленко буцімто дуже не сподобався епітет «сумнозвісна» у моїй попередній статті. Ну що тут сказати? Хіба нагадати російську народну приказку: «На зеркало неча пенять, коли рожа крива…»
Краще б Т.Тесленко вивчала судову практику колег. Зокрема, судді І.Короткого з Московського райсуду Харкова від 28 травня ц.р., котрий погодився з адвокатом підсудного у недоведеності вини останнього. Суддя не взяв до уваги письмові зізнання підсудного під час судового слідства, які, за словами обвинуваченого, той дав під тиском працівників міліції, адже відповідно до нового КПК суд враховує лише свідчення і докази, надані в залі суду.
Суд призначив прокурорську перевірку фактів тиску на обвинуваченого з боку міліції, однак прокуратура не повідомила про жодні результати перевірки. Суддя І.Короткий не став грунтувати вирок на письмових показах сумнівних свідків, даних під час досудового слідства, та витлумачив усі сумніви у вчиненні злочину на користь підсудного!!!
Якби прокурори по-справжньому відробляли свій хліб з нагляду за дотриманням законності під час досудового слідства (а після вступу в дію нового КПК у прокуратури великі повноваження!) ухвалення, здійснюваного міліцією, наскільки б менше було невинного засуджених і потерпілих від міліцейського «беспредела». До речі, в народі прокуратуру вже називають «профуратурою».
І такі слідчі, які фабрикують кримінальні провадження, і такі прокурори, які покривають перевертнів у погонах, дискредитують правоохоронні органи в Україні.
Тому я надіслала копії статті «Усе ті ж, усе те ж, усе там же…» Генеральному прокурору В.Пшонці, міністру внутрішніх справ Ю.Захарченку, прокурору Полтавської області А.Миронову та начальнику УМВС України в Полтавській області Е.Федосову для вжиття відповідних заходів.
