Лубенські журналісти домоглися покарання надто гонорового начальника

Начальник Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління Л.Омельченко вирішив проігнорувати запит на інформацію, що надійшов від журналістів місцевого медіа-клубу. Видно, не хотілося керівнику повідомляти про кількамісячні борги з виплати заробітної плати комунальникам.

Довелося голові Лубенського медіа-клубу Володимиру Безчасному звертатися до прокуратури. Там склали протокол про вчинення адміністративного порушення за частиною першою статті 212-3 КУпАП України й направили до суду.

І ось суд відбувся. Його постановою начальника ЛК ЖЕУ п.Омельченка притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. Ось у що обійшлася гоноровому начальнику його «гра у мовчанку».

Нижче подаю статтю Володимира Безчасного про ситуацію в ЖКГ Лубен.

Лубенським комунальникам урвався терпець

Володимир Канівець працює у колективі Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління 35 років. Основна його професія - муляр, але це не значить, що досвідчений майстер схибить на інших ділянках нелегкої, але такої потрібної роботи, як догляд за житлом.

- Володимира Миколайовича знаю добре, - каже Іван Сліпченко, який протягом багатьох років успішно очолював ЛКЖЕУ, - це порядна, чесна людина, майстер на всі руки…

Нині ж сивочолий ветеран у своєрідній немилості у нинішнього начальства, яке натякнуло, що незабаром з робітником будуть прощатися. Тобто, звільнять. І це тоді, коли в управлінні Канівець єдиний муляр і ветерану лишається два роки до пенсії.

Чим же так завинив Володимир Миколайович, що не подобається в його діях керманичам?

Пам'ятаєте відому байку, де вина бідного ягняти полягала лише в тому, що вовкові просто хотілося їсти. У нашому ж випадку їсти хоче робітник, але це не подобається начальству, зокрема, й керівнику ЛКЖЕУ панові Омельченку.

- Нам уже кілька місяців не виплачують заробітної плати, - гірко каже ветеран, - а у кожного ж родини. Потрібні кошти на харчування, за комунальні послуги, на найнеобхідніше. Одно слово, немає за що жити…

Люди неодноразово зверталися до керівництва, але там відбувалися штампованими обіцянками, мовляв, потерпіть… Та, як відомо, терпець може й урватися... Першим, хто наважився «винести сміття з хати», якраз і був Володимир Канівець.

Не міг далі спостерігати, як намагається звести кінці з кінцями його донька із зятем, теж працівником ЖЕУ, також місяцями не приносив додому й копійки. Виживала молода сім'я на допомогу, що отримувала молода мама по догляду за двома маленькими дітками.

Словом, зателефонував ветеран на урядову «гарячу лінію». Реакція не забарилася. Скаржникові повернули частину боргу й повідомили, що за порушення вимог законодавства про працю до пана Омельченка вжито заходів.

Щоправда, начальник Полтавської територіальної державної інспекції з питань праці пані Велика не вказала, як саме покарали порушника. А ось порадити, в разі повторення затримок з виплатою заробітної плати, звертатися до суду не забула. Це, видно, аби скинути гору з плеч…

З ветерана, який поділився номером телефону «гарячої лінії», взяли приклад ще кілька робітників і також отримали хто повністю, хто частково свої заборговані зарплати. Решта ж колективу ще й досі чекає манни з неба. Про це я почув під час зустрічі з робітниками.

Шквал людського обурення не мав меж.

- Будемо кричати аж до самого Києва! - ніби підсумовуючи цю важку, бурхливу розмову й, водночас не покладаючи надій на місцеву владу, емоційно заявила одна з робітниць.

Запам'ятався й такий Коли на подвір'ї з'явилося ще кілька робітників, з гурту хтось кинув:

- За грошима прийшли?

- А навіщо вони нам? - почулося у відповідь, - нас уже привчили жити без зарплати…

Сумний гумор.

Чому ж так трапилося в ЖЕУ? Хто винен у тому, що люди не отримують заробітної плати? На жаль, чіткої й конкретної відповіді від самого пана Омельченка я так і не почув.

Він кивав то на одне, то на інше, але конкретно виходу з критичної ситуації, як на мене, не відає й сам.

Спочатку запевняв у тому, що боргу-то лишилося мізер. Назвав навіть суму – 150 тисяч гривень. Але якщо взяти до уваги, що місячний фонд заробітної плати в ЖЕУ складає 250 тисяч, а борг перед робітниками уже четвертий місяць, то не важко підрахувати, скільки грошей треба, щоб його погасити.

Видно, з арифметикою у пана Омельченка не все гаразд або просто туману напускав.

Хотів було керманич частину провини звалили на казначейство, але там, коли я звернувся, спростували висунуті претензії, посилаючись на те, що казначейство взагалі ЖЕУ не обслуговує, а тому їхні претензіі щонайменше не коректні.

Показував пан Омельченко й розроблений план заходів з реорганізації підприємства та шляхи переходу на нові форми та методи роботи. Та все це поки що на папері.

У кабінеті начальника, у його присутності, я мав розмову й з головою профкому управління Любов'ю Кремпатюк. Не важко було помітити, що жінка не зовсім комфортно почувалася під пильним оком чиновника.

Вона підтвердила, що робітники неодноразово зверталися до неї з приводу невиплати заробітної плати.

На запитання, чому вперше за історію організації дітям її працівників не було новорічних подарунків, голова профкому зізналася, що у профкомівській касі пусто, бо адміністрація (читай - п.Омельченко) профспілкові кошти використала на власний розсуд.

А це неприпустиме порушення!

Ситуація погіршується ще й тим, що лубенські комунальники мають солідну заборгованість і перед партнерами.

Тут без зовнішнього втручання, без місцевої влади явно не впоратися. Отож, дивними здаються запевнення влади про те, що заборгованості у виплаті заробітної плати по місту Лубни, а, отже, й по немає.

Сподіваємося, що ця публікація стане предметом ретельного розгляду та аналізу з подальшими висновками як для лубенської міської влади, так і для прокуратури…

Нещодавно з Лубен до Генеральної прокуратури України та до обласної прокуратури пішли листи-звернення колективу ЛК ЖЕУ з проханням допомогти отримати зароблені гроші. Будемо сподіватися, що, нарешті, людей почують і допоможуть.

Володимир БЕЗЧАСНИЙ,
голова Лубенського медіа-клубу