Нотатки з Львівського медіафоруму: «Усе, що нам потрібно — це комп’ютер і двісті гривень»
26 травня розпочався IV Львівський медіафорум. Цього року журналісти та медійники з усієї країни з’їхалися у місто лева, щоб «пояснити світ через медіа» — саме так звучить тема 2016 року.
За п'ять хвилин - відкриття Львівського медіафоруму-2016
Львівський медіафорум — це не лише можливість послухати та обговорити розвиток засобів масової інформації в Україні та світі, чи навіть повчитися у майстрів журналістики з передових видань (New York Times, The Guardian, MediaStorm) та університетів світу. Це спосіб знайти однодумців і розширити горизонти, поділитися досвідом. Скажімо, цього року у заходах бере участь 700 журналістів з 11 країн світу. Як таке можна пропустити?
Подію відкрив Ян Томбінський — голова представництва Європейського Союзу в Україні. Він наголосив, що засоби масової інформації існують в першу чергу для суспільства і тому повинні бути підзвітними саме людям. Йдеться не лише про обов’язок говорити правду, але й про елементарну відкритість джерел фінансування та особливо інформації.
Відкриття. Говорить Ян Томбінський
Традиційно на відкритті медіафоруму взяв слово мер Львова Андрій Садовий. Це, до речі, варто перейняти політикам і з інших регіонів: його виступ був цілком аполітичним і незвичним для такого заходу, зате багатьом запам’яталося те, що він говорив. «Лікарі складають клятву Гіппократа, а у вас, журналістів, є своя клятва — святий обов’язок казати правду», — сказав мер Львова.
Від організаторів виступали також голова «MyMedia» Майкл Андерсен (організація з розвитку ЗМІ, що працює у 7 пострадянських країнах), представник Посольства США (сам Джеффрі Пайєт обіцяв приїхати наступного дня), представниця Посольства Великобританії Шавлін Улін, представниця ОБСЄ Марина Безкоровайна. Слово Майкла Андерсена містило, як він каже, «елементи стриптизу»: голова «MyMedia» зняв сорочку, під якою у нього була футболка з гербом України. А потім зняв і її, щоб показати іншу майку — з рекламою документального фільму «Ефект Майдану» (про це — пізніше).
Важко піти з порожніми руками з медіафоруму (листівки можна надсилати відразу звідти)
Нововведення цьогорічного ЛМФ — робота зі slido.com. Ця система створена для конференцій і дозволяє ставити питання спікерам прямо по ходу, а вони відповідатимуть на них під кінець дискусій. Те що треба для інтровертів і чудова альтернатива «запискам із залу».
Дитячий садочок на Львівському медіафорумі
Що порадувало журналістів-батьків, то це те, що на медіафорумі був дитячий садочок, до якого можна було відправити своїх чад від 0 до 14 років. Одним словом, організатори зробили так, що навіть аргумент «дітей нема з ким лишити» не працював, якщо ви не їдете на медіафорум.
Але найважливіший елемент ЛМФ — це, звісно ж, екран біля сцени, куди транслюється все, що в «Twitter» пишуть з хештеґом #lmf2016.
Слідкуйте у Твіттері за хештеґом #lmf2016
Кінець таємницям?
Найцікавіша сесія, яку нам пощастило відвідати першого дня, — це дискусія про розслідувальну журналістику в Україні. Спікери — Наталія Седлецька («Схеми»), Денис Бігус («Наші гроші»), Анна Бабінець та Дмитро Гнап («Слідство.info»).
Наталя Седлецька цілком заслужено могла б стати обличчям сучасної розслідувальної журналістики в Україні. Вона працювала у «Yanukovichleaks» — команді, що розбирала документи, залишені Януковичем після втечі. А потім запустила на «Радіо Свободі» проект «Схеми» — ці передачі можна подивитися у ефірі «UA:Перший». На медіафорумі Седлецька розповіла нам про внутрішню кухню «Схем» та корупцію. По-своєму вони зайняли нішу в Україні: розкривають корупцію серед топових високопосадовців. Седлецька каже, що їм хочеться робити сюжети про дуже важливі речі. Наприклад, про «кулуарщину». Вона вважає, що журналісти повинні виносити такі питання у першу чергу. Наприклад, розповіла, як її колега по «Схемах» Сергій Андрушко напередодні відставки Яценюка стояв на вході у Кабмін і фіксував, хто туди входить і наскільки затримується. Це і є кулуарщина.
Наталія Седлецька (Схеми)
Або як проходить переатестація суддів. Або про те, як працюють так звані «куратори» — «смотрящіє» над маріонетками-посадовцями. Седлецька каже, що у них є величезний досі не опублікований архів даних, і чинні правоохоронні органи вивчають їхні попередні матеріали.
— Але влада в основному ігнорує результати журналістських розслідувань, — додає Наталя. — Більше того, проти журналістів розгортається кампанія. Зламані телефони, прослуховування — усе це робиться, щоб маргіналізувати журналістику, помножити професію на нуль.
До речі, Седлецькій сьогодні вручили премію імені Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці».
Дмитро Гнап розповів про досягнення українських журналістів-розслідувачів і про інструменти, які тепер доступні кожному в нашій країні — бери і розслідуй. Наприклад, сайт «Посіпаки», який створило «Слідство.info» та «Наші гроші».
Дмитро Гнап (Слідство.info)
— Розслідувальна журналістика потребує молодих, розумних, небайдужих людей, — каже Гнап. — Такого про себе в соцмережах начитаєшся — але люди дякують.
— Так, запрошуємо молодих журналістів освоювати розслідування, — додає Денис Бігус. — Ми змінюємо Україну.
Взагалі, якщо вірити Гнапу, в нашій державі є лише два правоохоронні органи, які справді працюють: НАБУ та журналісти-розслідувачі. І це, знаєте, багато пояснює.
Анна Бабінець розповіла про участь у «The Panama papers». У наших ЗМІ багато про це говорили, у соцмережах — ще більше, але до того, як вона розповіла про цей проект сама, я, чесно кажучи, не до кінця розуміла, скільки всього лягло на її плечі.
Анна Бабінець (Слідство.info)
По-перше, з України у проекті «The Panama papers» брало участь лише два журналісти, і одна з них — Анна Бабінець. Проект тривав цілий рік. Тобто, 400 журналістів з усього світу цілий рік робили усе можливе, щоб знайти правду і водночас не допустити витоку інформації. Приховували це від друзів та рідних. Гадаю, це дуже складно. У базі є близько 20 українців — колишні та діючі політики і посадовці. Також були там і бізнесмени, але Бабінець каже, що там нема конфлікту інтересів, а отже, розслідування зосередили саме навколо посадовців.
— Перший, кого ми там почали шукати — це Порошенко, бо він голова держави, — пояснює Анна Бабінець. Для кожної країни був свій час публікації, і для України це було 3 квітня.
Денис Бігус розповів про роботу «Наших грошей» та їхні досягнення. Якщо коротко, то вони працюють, але всім (себто, владі) начхати.
Денис Бігус (Наші гроші)
— Не знаю, як донести меседж, що «державні гроші» — це власне гроші громадян, — каже він.
Однією з основних проблем розслідувальної журналістики, окрім раніше названих його колегами, він називає не лише нестачу свіжої крові, але й брак освітньої журналістики. А проблема українського законодавства — надмір формальностей. Якщо іноземний журналіст захоче розслідувати щось в Україні, то заплутається в довідках. Але Бігус не зневірюється:
— Приходьте в розслідувальну журналістику. Сьогодні усе, що вам для цього потрібно, — це комп’ютер і 200 грн на реєстри, — каже він.
Ефект Майдану
Увечері ми мали вибір: піти на презентацію книги Міхаіла Зигаря («Slon.ru») «Вся кремлевская рать» про найближче оточення Путіна чи на перегляд фільму «Ефект Майдану», який знімали у 7 пострадянських країнах під керівництвом «MyMedia»: Україна, Росія, Молдова, Білорусь, Азербайджан, Грузія та Вірменія.
Документалка виявилася надзвичайно цікавою.
До перегляду нам роздали опитувальник: у якій із семи країн, на нашу думку, найближчим часом розпочнеться свій майдан. 21% присутніх сказали, що… в Україні. Близько 19% — у Росії, трохи менше — десь порівну — 14% — у Білорусі чи Молдові. Найменше людей вважають, що майдан буде у Грузії.
У фільмі ж відображені зовсім інші настрої. І, гадаю, після перегляду багато хто з цим погодиться. Якщо коротко: майдану в Україні не буде. В Росії також малоймовірно. Грузини хочуть прийти до кращого майбутнього лише законним шляхом, і тут є певна подібність з українцями — 20% Грузії окуповано росіянами. Білоруси й самі не вірять у можливість майдану в Мінську, як і азербайджани та вірмени — у своїх столицях. Видається, що єдина країна, у якій назрівають протестні настрої — це Молдова.
На щастя, творці фільму виклали його у відкритий доступ.
Эффект Майдана (2016) / полная версия / Документальный фильм HD
Попереду нас чекає другий день Львівського медіафоруму. Якщо у вас є доступ у Твіттер, слідкуйте за теґом #lmf2016.