Запобігаємо, боремось, діємо

Фото — Міжнародний антикорупційний форум

Конференцію відкрили перші особи держави: Президент України Петро Порошенко і Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. З боку це виглядало так само логічно, якби з’їзд захисників тварин відкривав досвідчений браконьєр. Але менше з тим.

Як подумати, то обидва говорили розумні речі. Як пізніше зауважив Нікола Бонуччі, директор з юридичних питань Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) і фахівець з міжнародного права, нам не потрібні експерти, щоб визначити пов’язані з корупцією проблеми, — Прем’єр і Президент детально зазначили, у чому наші недопрацювання.

Президент України Петро Порошенко

Здебільшого промова Петра Олексійовича, як живе створіння, на 80% складалася з води, а на 20% — з корисних копалин. «Цими місцевими виборами, — каже Президент, — завершилося перезавантаження влади». Йому мало хто аплодував, я — теж сиділа мовчки, згадуючи, як пройшли вибори мера Полтави. Перезавантаження — воно таке. Хоч новий склад ради — радує, але тут я, зрозуміла справа, не спец. Зате розумію ось що, і на конференції це підтвердилося: перезавантаження влади мало що дасть без перезавантаження всієї системи.

«Якщо мені дадуть 8 годин, щоб зрубати дерево, — процитував український Президент американця Лінкольна, — то я витрачу 6 годин, щоб наточити сокиру. Хочу вам сказати, — продовжив Порошенко, — що сокиру вже наточено».

Арсеній Яценюк, Петро Порошенко та Андрій Куликов

Зі слів Петра Олексійовича, поліція і армія вже сьогодні користуються найвищою довірою громадян України, державу потихеньку звільняють від бюрократів, а базові напрямки боротьби з корупцією — запровадження електронного урядування і електронних закупівель. До речі, є така інформація, що з наступного року у системі «ProZorro» будуть проводити не лише допорогові (до 200 000 грн.) закупівлі, а й взагалі усі. Зараз таке можна лише МВС.

Найбільша проблема в Україні, на думку пана Президента, — це судова система. Глава держави зізнався, що прагне зробити призначення суддів, прокурорів і присяжних відкритими.

Зрештою, завершив Петро Олексійович, усі реформи зводяться лише до двох пунктів: ефективні зусилля з забезпечення миру у державі і ефективні заходи боротьби з корупції. Наскільки ці пункти виконуються, не беруся судити.

Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк

Прем’єр-міністр говорив більше по суті. Вторив Президенту: мовляв, перед нами стоїть лише два виклики — зовнішній агресор і внутрішній ворог (корупція, звісно). Є у нас лише дві біди.

Перейшовши до теми зовнішньої агресії і російського тероризму, якось непомітно Арсеній Петрович завів мову про теракти у Франції, а затим — за це йому моя повага — закликав усіх піднятися і вшанувати хвилиною мовчання тих, що загинули від рук терористів. Скажете, популізм і мейнстрім? Можливо. Але не було жодної людини в залі, хто б не піднявся і не схилив голову в жалю за загиблими.

Опісля — лише по суті. Арсеній Яценюк навів декілька факторів, які призводять до корупції в Україні, і які зараз майже подолані. По-перше, це корупція у нафтогазовому комплексі. Каже Прем’єр, що за останні 20 місяців жоден договір у цьому секторі не укладався через посередника — лише напряму, а не як раніше. По-друге, держава практично не контролювала Укрнафту — тепер же, коли її керівником став іноземець, начебто нема проблем. І по-третє, олігархія в Україні формувалася через довгий процес тіньової приватизації. Тут, як пізніше вдало зазначив той же Нікола Бонуччі, ми, по суті, успадкували столітню корупційну традицію з радянського союзу.

Тим часом, продовжив Арсеній Яценюк, Україна вже зробила «ряд революційних зрушень». Наприклад, проведено люстрацію. Створене Національне агентство з питань корупції. Повністю розкриті реєстри власності. «І якщо хтось хоче подивитися, що знаходиться у власності Прем’єр-міністра, — каже Прем’єр-міністр, — то може зробити це не виходячи з дому». Скорочена наполовину кількість контролюючих органів. До того ж, олігархи не мають тепер жодного впливу на уряд, хоча є депутати, які переслідують свої бізнесові інтереси. Щоб запобігти впливу олігархів, розробили ЗУ про фінансування політичних партій. А ще — великі надії покладають на Державне бюро розслідувань.

Андрій Куликов, модератор дискусій

Висловлювання Лінкольна-Порошенка про сокиру задало тон наступній дискусії. Андрій Куликов, модератор розмови, знайшов цікаву метафору до боротьби з корупцією. Кожному з присутніх на сцені він ставив питання: чи «сокира» вже «нагострена», чи вже почали «рубати дерево»?

Аркан Ель-Себлані, головний технічний радник Регіональної Програми ПРООН з доброчесності і боротьби з корупцією у арабських державах, зауважив, що цю «сокиру» треба регулярно підточувати, а також важливо знайти правильних «лісорубів», які вміють тримати її у руках.

Нікола Бонуччі (ОЕСР) висловив підозру, що корупція — це коли ідеться не про одне «дерево», а про «ліс». Він порадив «садити нові дерева» одночасно з тим, як «рубають» старі.

Зліва направо: Аркан Ель-Саблані, Нікола Болуччі, Бйорн Янсон (Рада Європи), Андрій Куликов, Павел Войтунік, Наталія Севостьянова

Досить часто чути тезу про те, що запустили надто багато антикорупційних проектів. На це Наталія Севостьянова, Перший заступник мін’юсту і голова антикорупційної цільової команди реформ, відповідає, що насправді це не проблема. «Головний виклик у тому, що нема одного відповідального, — каже вона. — Міністерство юстиції координує роботу органів, які прямо не підпорядковуються йому». Це тому, пояснює вона, що вони включені у антикорупційні проекти, які здійснює міністерство.

При здійсненні антикорупційної реформи Павел Войтунік, голова Центрального антикорупційного бюро Польщі, радить уникати помилок. Він розповів, як формувалося, починалося і працює зараз його установа. Варто сказати, що вона досить утаємничена і сьогодні. ЦАБ завжди було дуже політично незалежне. Велика кількість обмежень, яка накладалася на співробітників ЦАБ, дозволяють цього досягнути. Свого часу ЗМІ нападали на них зі звинуваченнями у політичних мотивах, оскільки ЦАБ створили за ініціативою двох політичних сил. Саме тому співробітники бюро так зосередилися на забезпеченні своєї політичної незалежності. У цьому Павелу Войтуніку допомагає досвід роботи у Скотленд-Ярді — там так само зациклюються на незаангажованості, особливо у політичних питаннях.

Павел Войтунік та Наталія Севостьянова

Крім того, голова польського ЦАБ застерігає від стигматизації корупції і людей, які з нею пов’язані. Особливо коли ідеться про минулі проступки, через які людина вже отримала покарання.

Аркан Ель-Себлані (ПРООН, регіон Азії) стверджує, що нормальна антикорупційна реформа не може іти без комунікації: між різними установами, між державою і громадянами, між центром і регіонами.

Нікола Бонуччі (ОЕСР) припустив, що Україні треба «вирубати старі дерева і посадити власні, а не імпортувати екзотичні дерева з закордону, бо вони тут можуть не прижитися». Це здається складним і неможливим. «Але так буде лише до того часу, поки Україна не спробує», — підсумував пан Бонуччі.

Окрім цієї, я б сказала — центральної — дискусії упродовж всієї антикорупційної конференції звучала теза про необхідність децентралізації, брак політичної волі і — важливість роботи громадськості і організацій суспільства там, де держава поки що не встигає.

Реєстрація на Міжнародному антикорупційному форумі

Міжнародна антикорупційна конференція, на мою особисту думку, — це місце, куди варто їхати не стільки громадським активістам чи реформаторам від НУО, скільки державним службовцям, чиновникам і депутатам місцевих рад. Так, Порошенко і Яценюк виглядали гротескно на відкритті Конференції, але це лише тому, що ми не бачимо комунікації держави і громадськості на достатньо рівних умовах.

Цей майданчик міг створити такі умови; більше того — він їх створив. Сподіваюся, ця подія — не остання такого роду, і наступного разу там з’явиться більше «державного». Бо поки що видається, що боротьба з корупцією — винятково ініціатива громадськості.

Фото надані Антикорупційною цільовою командою реформ.