Антикорупційна Школа ПРООН. День перший. Про зловживання і трохи про надію.
13 березня у Києві розпочалася Антикорупційна Школа ПРООН. Попереду на нас чекає три дні занять з найкращими фахівцями України, чотири навчальні модулі і багато практичних завдань. Серед учасників ― журналісти, громадські активісти, члени адвокасі-організацій, люстраційних об’єднань.
З Полтави ― двоє: я і Ганна Кіященко. На наших теках написано «Розірви ланцюг корупції» ― це гасло надихає на роботу. Унікальність Школи ― у експертності викладачів та учасників, а також у тому, що вона не одноразова, а (потенційно) регулярна.
Короткотермінові цілі наших занять ― отримати навички, щоб боротися з корупцією. Довготривалі ― долучитися до великого всеукраїнського антикорупційного проекту у своїх містах.
Модератор школи ― Максим Ключар. Він запропонував нам роззнайомитися і розповісти про свої вподобання і сферу інтересу, а також ― очікування. Особисто мене перед усім цікавив моніторинг декларацій і стилю життя посадовців, антикорупційна експертиза і конфлікт інтересів. Багато учасників цікавилися саме тим, чим займаємося я та моя організація: адвокація, робота зі ЗМІ, доступ до інформації, моніторинг державних закупівель.
Розпал Антикорупційної Школи. День 1
НОВІ ПРАВИЛА ГРИ
Після знайомства Іван Пресняков, експерт Українського інституту публічної політики, розповів про нові правила боротьби з корупцією і про новини у галузі антикорупційного законодавства.
Якою має бути відповідь на системну корупцію? Один варіант ― це зміна менталітету українців та політична воля, але це тривало і непродуктивно, якщо не мати конкретних інструментів змін і широкої коаліції партнерів, які допомагатимуть у роботі. На думку Преснякова, є три ключові напрямки змін: кримінальне переслідування корупції, запобігання та розширення доступу до публічної інформації.
В Україні переслідування корупції буде відбуватися в першу чергу з допомогою новоствореного Національного антикорупційного бюро. Експерти покладають надії на НАБУ, оскільки набір службовців на посади до нього відбувається у надзвичайно строгих умовах. Крім того, створюють спеціальну прокуратуру, де будуть працювати детективи ― такі собі оперативники-аналітики.
Інший цікавий момент: коли корупціонер буде покараний, юридична особа, в інтересах якої він порушив закон, також буде оштрафована. Такого ще не було, а тепер на цьому можна наполягати.
Інші дієві інструменти боротьби з корупцією: конфіскація, криміналізація корупції. НАБУ буде розглядати також анонімні заяви, проводитиме моніторинг доброчесності, дає можливість угоди зі слідством. Наприклад, корупціонер «середньої ланки» може уникнути суворого покарання, якщо погодиться «здати» «велику рибу».
У діяльності НАБУ буде брати участь громадськість: у відборі працівників (конкурсні комісії), у дисциплінарних комісіях (у 2 з 5), у затвердженні висновку щодо щорічного звіту НАБУ, а також ― у щорічних комітетських слуханнях. Ще невідомий точний підхід до відбору детективів, але скоріш за все, на посади їх братимуть, відштовхуючись від навичок, а не від досвіду роботи, причому новонабрані слідчі обов’язково пройдуть кількамісячний інтенсивний тренінг.
Буде створене, крім того, Національне агентство з питань запобігання корупції ― окремий орган, щоб запобігання не знаходилося в тіні розслідування. Він формуватиме антикорупційну політику, погоджуватиме місцеві програми, робитиме експертизу законопроектів, моніторитиме стиль життя та декларації посадовців. НАЗК буде відповідальне за покарання корупціонерів, саме з агентства можна буде спитати це. Буде введена електронна форма декларування своїх статків, а відповідно буде можливість роботи з реєстром декларацій.
Інший потужний інструмент протидії корупції ― це забезпечення доступу до інформації. В Україні будуть діяти реєстри (розпорядники ― НАБУ, Мінюст, Держкомзем, ДАІ). Вони будуть або відкритими, або до них будуть надавати доступ після відповідного звернення.
В цілому таймлайн реформи галузі протидії корупції виглядає так: НАБУ ― 2015 (ось-ось), НАЗК ― квітень 2015, закон про запобігання корупції ― 25 квітня 2015, реєстр нерухомості ― вже є, нова система декларацій і реєстр ― з квітня 2016 року, решта реєстрів ― іде розробка та подання законопроектів.
ХТО, ХТО У ХАТИНЦІ ЖИВЕ?
У першому модулі йшлося про державні закупівлі та моніторинг нерухомості. Якщо перша частина знайома мені досить зблизька, то про моніторинг нерухомості я знала небагато. Першим слово взяв Віталій Шабунін, експерт Центру протидії корупції. Він розповідав про контроль за власністю чиновників та державними закупівлями у територіальній громаді, а також окреслив загальну модель та технологію діяльності.
Віталій Шабунін
Інструменти моніторингу нерухомості:
- Реєстр речових прав на нерухоме майно (сприяли створенню Віктор Чумак, Мінюст, кілька ГО) ― уся «найцікавіша» нерухомість є у ньому; якщо ми не зможемо довести, що майно чиновника не відповідає його доходам, то ми нічого не зможемо зробити;
- ЄДР ― один з ключових і допомагає зрозуміти зв’язок між службовцем і юридичною особою, а з 1 квітня можна буде онлайн отримати витяг історії змін, також буде більше критеріїв пошуку.
ЯК ПРОСЛАВИТИ КОРУПЦІОНЕРА
Протидія корупції у держзакупівлях ― найлегша, бо відомі механізми протидії, уся інформація є у публічному доступі ― імена голів комісій, ціна тощо. До того ж, вхід на розкриття конкурсних пропозицій вільний.
Мета моніторингу держзакупівель ― зробити для контролюючих органів неможливою відсутність реакції на корупцію, а не лише розірвати незаконний тендер. Просто висвітлення у ЗМІ ― це лише скандал на кілька тижнів. Куди краще підняти медіахвилю: максимально публікувати, робити цікаві акції, співпрацювати з контролюючими органами, писати відкриті листи, наприклад, до мера (чому він бездіяльний?). Можна затоваришувати з місцевими (а краще народними) мажоритарними депутатами, які подаватимуть депутатські звернення ― їх важко ігнорувати.
Про реєстр речових прав на нерухоме майно розповідала Антоніна Волкотруб ― одна з передових експертів Центру протидії корупції. Вона розпочала відразу з практичної роботи. Завдання №1: зареєструвати пошту на mail.gov.ua і вчитися користуватися пошуком по реєстру речових прав на нерухоме майно. Тоня Волкотруб зауважила, що якщо корупціонер одіозний, то не обов’язково йти відразу в реєстр, бо скоріш за все вже є журналістські розслідування про нього, разом з адресами нерухомості та власниками.
Антоніна Волкотруб
Цікавий момент: щоб отримати довідку з цього реєстру, потрібно заплатити 21 гривню. На мою думку ― справедливо.
ФОКУСИ ІЗ ДЕРЖЗАКУПІВЛЯМИ
Наступні практичні завдання стосувалися роботи з агрегаторами «SMIDA» та «ЄДР», а також допоміжні їм системи «SmartMarket» та «Ua-Region». Насправді, цих інструментів було б достатньо, щоб розслідувати корупцію на держзакупівлях і ловити законопорушників на гарячому ― чому ж про це говорять так рідко?
Після практичної частини Олена Щербан, старший юрист Центру протидії корупції, розповіла про те, як проходять державні закупівлі. Окремо говорилося про процедури конкурсних торгів, переговори та запит цінових пропозицій.
Кожен замовник повинен мати річний план закупівель. Деякі використовують хитрощі: оприлюднити план, а потім вносити зміни до нього.
Принципи державних закупівель:
- добросовісна конкуренція серед учасників;
- максимальна економія та ефективність;
- відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель;
- недискримінація учасників;
- об'єктивна та неупереджена оцінка пропозицій конкурсних торгів;
- запобігання корупційним діям і зловживанням;
- вільного переміщення товарів;
- свободи надання послуг.
Ольга Веретільник
Після обіду продовжилися практичні заняття. Ольга Веретільник взяла слово і вчила учасників Школи працювати з порталом Вісника державних закупівель (ВДЗ) ― ключовий інструмент для їх моніторингу. На сайті є можливість робити фільтр за регіоном, за процедурою (видом) закупівель, за галуззю, а також за датою.
Олена Щербан пояснила, яким чином замовники зловживають: дискримінаційні умови у документації, неоприлюденння документів про закупівлю, використання формальних підстав для відхилення дешевших пропозицій, замовлення завідомо не потрібних та не існуючих робіт та послуг, безпідставне застосування переговорної процедури закупівлі.
Також самі учасники зловживають під час торгів: антиконкурентні домовленості і зловживання правом оскарження.
Найпоширеніші види дискримінації― штучне розширення предмету закупівлі (зменшення конкуренції), штучне звуження та деталізація (заточення під учасника), а також нечіткі вимоги у документації.
Один з найбільших корупційних ризиків у Законі ― це можливість відхилення пропозицій з формальних причин. У тендері Вищого Господарського суду на 1,3 млрд. гривень дешевші пропозиції було відхилено через те, що документи оформили неналежним шрифтом, печатка охопила не всі літери назви посади і учасники надали більшу кількоість довідок, ніж необхідно.
Коли мова іде про надання послуг, то тут найбільше можливостей для корупції. Наприклад, замовлення робіт та послуг, в яких немає реальної необхідності.
Як антимонопольний комітет встановлює змову? Адже це надзвичайно складно. Ознаки такі: учасники подають пропозиції на однакових бланках або в одному форматі. Можуть вилучити комп’ютери і встановити авторів документу.
ТРОХИ ПРАКТИКИ НЕ ЗАВАДИТЬ
Під керівництвом Олени Щербан та Ольги Веретільник ми розбиралися з закупівлями місцевої влади і державних чи комунальних підприємств. Ми отримали можливість на реальних прикладах застосувати усе, що дізналися на заняттях.
Одне з практичних завдань - робота з Реєстром речових прав на нерухоме майно
Останнє заняття першого дня Школи було про оскарження корупції у держзакупівлях. Олена Щербан розповіла про органи оскарження та контролю і можливі вимоги до них. Наприклад, на сайті «УКРАВ» є база прикладів оскарження держзакупівель. Особливо корисно, оскільки є фільтр за «типом» корупційної дії. Є там і про Полтавську область: експерти «Центру протидії корупції» добилися кримінального провадження проти чиновників «Укртрансгазу», які намагалися «розпилити» 15 млн. гривень на купівлі антикорозійних матеріалів.
Великий плюс лекцій, як на мене, у тому, що вони не університетського зразка, натомість на заняттях була активна дискусія. На рівних сперечалися і ментори, і учасники Школи. Імовірно, це наслідок того, що і перші, і другі ― експерти у своїй галузі. Як тут обійтися без суперечок?