Олігархія чи Аристократія ?, - вибір за суспільством

Стародавня Греція, IVст. до н. е. Учень знаменитого Платона й вчитель Олександра Македонського – Аристотель (384-322 рр. до н.е.) в своєму трактаті « Політика » досліджує різні форми державного правління, й в тому числі олігархію та аристократію.
Разом зі своїми учнями він проаналізував державний устрій ста п’яти десяти восьми полісів (міста – держави) Афінської республіки (складалася з 200-т міст-держав) ї прийшов до висновку, що форм державного правління не дуже й багато: три правильних і три неправильних. З’ясувалося, що існують певні закономірності їх виникнення й трансформації.                                                                                                          

Аристотель визначив два критерії для кваліфікації форм державного правління -  кількісний і якісний.

Кількісний вказує на кількість владарюючих - один, кілька, більшість. Якісним критерієм є принципи, що лежать в основі влади: законність і турбота про спільне благо.                                                                                                                     

Форми державного правління, які базуються на цих принципах, Аристотель визнавав правильними (монархія, аристократія, політія),  а там, де правителі порушують закони і турбуються лише про власні інтереси – неправильними (тиранія, олігархія, крайня демократія).

 Монархія – добравлада одного (40 сучасних держав з 200-т є монархіями), викривлення якої є тиранія (монарх ігнорує інтереси підданих).

Влада не багатьох, заснована на доброчинності та вихованні, - аристократія, - коли «уряд сформований з найкращих людей» (70% держав – членів ООН). Її викривленням є олігархія, - влада заснована на багатстві і відстороненні від влади більшості населення.Третьою правильною формою Аристотель визнає політію - правління більшості, що дотримується законів. Їй протиставляється демократія, де при владі переважають бідні, які не мають необхідного виховання і якостей для того, щоб займатися управлінням. Аристотель не виступає проти демократії взагалі. Об’єктом критики філософа є крайня демократія, де не діють закони, а фактично правлять демагоги (радянський варіант демократії після 1917року, згадайте «Собаче серце» М.Булгакова). Політія і аристократія  відповідають формам сучасних правових, демократичних держав, - де влада обирається більшістю населення, поділена на законодавчу, виконавчу та судову, права ї свободи громадян захищені, а рівень життя високий.

Кожне суспільство, нажаль складається з бідних і багатих, але головне, щоб різниця в їхніх доходах була помірною.Аристотель вважав суперечність між бідними й багатими причиною державних переворотів.

Сотня українських мільярдерів і міліонерів володіє 61% ВВП України, а

 співвідношення доходів 10% бідних і 10% багатих сягає 1 до 40. Соціологи стверджують: якщо цей показник перевищує 1 до 7 – це спричиняє соціальний вибух. Майдан 2004 і 2014 - це відповідь на такі диспропорції.  

Аристотель пише: «Розумне управління і стабільність держави будуть там де середній прошарок є багато чисельним і сильнішим від обох соціальних крайнощів - багатих і бідних, разом узятих, або хоча б однієї з них,…Існують деякі форми державного устрою, що відрізняються від олігархічних. Поєднання трьох чинників: свободи, багатства й чеснотливості – найбільше характеризує аристократію».

В «Політиці» та інших працях Аристотеля, ще багато цікавого.

Пройшло 2400 років, але вчені нічого нового до аристотелівської класифікації форм державного правління не додали.

З початку 1990-х поняття олігарх, олігархія в Україні стали  популярними, і переважно в  негативному плані, хоча, олігарх  і його «сім’я», які залишили Україну без готівки і олігарх, який заробив свої статки розумом і наполегливою працєю, - це різні олігархи. Наведу лише, деякі цікаві висловлювання, щодо олігархів і олігархії, відомих українських політиків, дипломатів, журналістів тощо.

Остап Дроздов(журналіст):

«Кучма був генієм колективного олігархату, вступним квитком до якого слугував капітал, а не членство в сім’і. Ющенко цю систему потіснив і заснував сімейний олігархат. В Україні побудовано капіталістичний більшовизм» (березень 2012р.г. «День») .

Юрій Щербак(дипломат, письменник): «Україна перетворилася на бандитську, феодально – олігархічну, жорстоко експлуататорську державу , в якій цілком більшовицький принцип беззаконня і грубої сили…» (серпень 2012 року г.«День»№ 149-150).

Володимир Лановий(політик, економіст), в тому ж номері «Дня»:

«Олігархи – це особи, які втручаються у  виборчі процеси, формування фракцій, структурування парламенту, створення уряду та призначення Президента. Потрібен величезний період часу, щоб змінились економічні структури й нинішні олігархи стали жебраками, - а так і буде. Олігархи не здатні модернізувати наше життя» (до Майдану залишалося  більше року).

Янукович  об’єднав всі  найгірші варіанти олігархії, - і  програв.

Після Майдану і демократичних виборів нового Президента є інший шлях, щодо зміни олігархічного ладу країни. Угода про Асоціацію з Європейським Союзом змусить всіх працювати за правилами європейської - аристократичної форми правління, тому, - українським олігархам необхідно запропонувати «мирний план» трансформації в аристократи.

           Для початку вартовизначитисуму, яку кожен з них добровільно має внести в бюджет України (або спеціальний фонд) на конкретні справи. Це дасть можливість їм, та їхнім нащадкам гордитися: «Я (мій батько, дід)  допоміг армії, відновив Слов’янськ, Луганськ, Донецьк тощо », а далі, - незалежно від статків, всі працюють в рівних, ринкових умовах, платять податки і пристойні зарплати людям. Хто не погоджується -  «чемодан, вокзал, …».

Справа не в тому, щоб «знищити» олігархів і зажити самим  щасливо  (це більшовизм), а справа в тому, щоб вони були разом із народом, як в радощі так і в горі. Олігархи не сьогодні з’явилися, і будуть з’являтися, особливо в суспільствах з перехідною економікою.

Серед президентів, прем’єр – міністрів, міністрів цивілізованих країн світу бідних людей немає, але ніхто не називає їх олігархами, тому, що вони є справжньою елітою, яка дбає про людей, – аристократами.  

В Україні має розпочатися  процес духовної трансформації олігархів.   У свідомості, деяких з них вже спостерігаються зміни. Тиск суспільства і зовнішня агресія обов’язково вплинуть на їхнє патріотичне виховання.

  Долучившись до розбудови демократичної, суверенної України, в якій політика, влада і бізнес мають бути моральними(концепція Аристотеля), українські олігархи увійдуть в новітню історію як таки, що добровільно трансформувалися в аристократів змінивши себе і країну.