7- річний ДЕРИБАН МАМАЯ, УДАВА І ЙОГО ШІСТЬОРКА ШАМОТА опустив Полтаву на останнє місце (соціологія)

Це посилання на дослідження яке підтверджує мою інформацію:

http://ratinggroup.ua/ru/research/regions/shestoy_vseukrainskiy_municipalnyy_opros.html

Соціологічна група «Рейтинг» провела опитування стану справ у містах. Дані були зібрані у 24 містах України. Це щорічне опитування дає аналіз ставлення громадян до органів місцевого самоврядування та надання комунальних послуг. Полтава опинилася на останніх місцях. Чому так, ми попросили прокоментувати лідера «Партії простих людей» Сергія Капліна. 

– Але розпочнімо з пандемії та ваших про- гнозів. І чим саме ви допомагаєте?

– Як і всі, допомагаємо і простим людям, і медикам міста. Налагодили підвезення автобусом медиків з Решетилівки та сіл у напрямку до Полтави, організовуємо інші напрямки, працює наша група у Viber «Підвези медика». Там дві тисячі учасників. Працюю з урядом і Парламентом як лідер профспілок, добиваємося підтримки малого бізнесу, гідних зарплат медикам, контролюємо щодня, аби не розкрадався місцевий бюджет. Ми та «щука», яка не дозволяє дрімати «карасям» Удовченку і Шамоті. Будемо і далі допомагати людям.

– Повертаємося до соціології. Полтавці найменше довіряють партіям Олександра Шамоти та Удовіченка – лише 1%. Прокоментуйте.

– Я читав цей рейтинг. Полтава на останньому місці, за «партію Шамоти» та його Удовіченка проголосує 1%. А от за партію міського голови Івано-франківська – 40%, за партію міського голови Харкова – 35%, за партію міського голови Тернополя – 40%. Це означає, що Шамота й Удовіченко, як мрець у фільмах жахів, тягнуть за собою у пекло Полтаву. Шамота – Іуда, який продався старому хабарнику Удовіченку і сів на корупційні схеми Мамая та дерибанить Полтаву. Подивіться на їхні останні рішення. Під час пандемії купили собі масок на 25 тис. грн за бюджетні кошти ще й через фірму друга Шамоти, через ту ж фірму купили респіратори втридорога на 350 тис. грн, а потім на 750 тис. грн. Бензину накупили на 800 тис. грн під час пандемії, коли кожна людина економить кожну копійку. Уявіть собі, натопили газу у своїй міськраді за теплу зиму на 1 млн грн та ще й купили той газ через фірму друга Шамоти й Удовіченка.

– Поговорімо про оцінку полтавцями стану справ у місті відповідно до соціології агентства «Рейтинг».

– Розумні люди розуміють, що руїна Полтави почалася з Мамая. Мамай – проєкт Удовіченка. Вони зруйнували всі комунальні підприємства: МШЕД, ліфтове господарство і т.д. Вони розвели торгівлю депутатами: згадайте, як депутатів «Самопомочі», як повій, купували, як купували «Свободу» і т.д. Мені надходили десятки пропозицій від Мамая: я ніколи в житті за всі сім років навіть не зустрівся з ним. Вони знищили дороги, інженерні комунікації, комуналку, не купували новий транспорт і т.д. Я скажу простіше: батьки хаосу, руїни та корупції в Полтаві – Удовіченко і Мамай. Це досвідчений хитрий і жадібний до грошей дід, який хоче у могилу забрати всю Полтаву і ще трішки. Це він породив Мамая, він же звабив і купив Шамоту.

– Серед успішних міських голів багато екс- депутатів Парламенту і, напевне, ваших товаришів.

– Чернігів, де міський голова – колишній нардеп і мій товариш, на другому місці в рейтингу, Івано-Франківськ – де міський голова мій товариш і колишній нардеп, на третьому місці, далі Одеса – міський голова теж колишній нар-деп, Київ – міський голова і члени його команди екс-нардепи і т.д. Ще Дніпро. Парламент – це неймовірна школа. Чи піду я в міські голови? Мені говорять: для чого тобі це, тебе знає вся країна, займайся профспілками – це майбутнє, подивись на Європу, розвивай свою партію на всеукраїнському рівні, займайся бізнесом. Я знаю, що нині посада очільника Полтави – це пекло.

– Чому?

– Уявіть, місто на останньому місці у всіх рейтингах, далі поговоримо конкретно. У міськраду потраплять депутати восьми партій, з яких треба зробити коаліцію, інша частина буде постійно намагатися відставити керівництво міста. Це будуть київські партії, ними командуватимуть із Києва їхні партійні боси, гратимуть у політику. Країна згортає децентралізацію: бюджети міст будуть зменшуватися кардинально, у рази. Попереду вибори Парламенту, президентські, на міського голову і раду буде чинитися неймовірний тиск. Це буде час після падіння світової економіки, після пандемії, можливе воєнне загострення. Буде падіння української економіки: девальвація гривні, дефіцит бюджету, неплатежі, жорстоке політичне протистояння, бор- ги. Але я дуже хочу здійснити свою мрію і зробити Полтаву No1 в Україні.

Подивіться на кандидатів. Хто зможе перемогти Мамая, точніше його «черговий підкуп»? Від «Слуги народу» не встигнуть вибрати потужного і відомого кандидата, рейтинг їх стрімко падає, люди вже наосліп голосувати не будуть. Скажіть мені, хто переможе підкуп Мамая? Чи ви хочете, щоб він розікрав, зруйнував і продав місто вщент? Задумайтесь! Як у такі часи довірити місто корупціонеру, який уже добив Полтаву до ручки.

– Повертаємося до соціології. Нас просто вразила соціологія щодо стану тротуарів, не знайшлося жодного полтавця, який би сказав, що задоволений ними.

– Мамай, а згодом Удовіченко та Шамота плюнули на ремонт тротуарів. У місті 2 млн кв. м пішохідних тротуарів, які просто роздовбані. А ще перешкоди у вигляді підземних переходів, дуже мало з'їздів та пандусів, запаркованість автомобілями, калюжі влітку, взимку ожеледиця. За станом тротуарів ми передостанні в Україні, після нас міста, де була війна. До речі, по доступності міста для людей з інвалідністю – ми теж на передостанньому місці.

– Поговоримо про збір сміття. І тут знову лише два відсотки задоволених і дуже погані результати, чому?

– Сміття фактично не сортується, вивозиться на єдине міське звалище. Вивозять 600 тис. м , а обсяг усього 3 млн тонн. Різниця лишається у місті. Маємо три тисячі контейнерів КАТП-1628. Удовіченко і Шамота навмисно третій раз провалюють тендер на закупівлю євроконтейнерів, бо переможець не дає відкат. Плюс банда Удовіченка заробляє на Макухівці, раніше заробляв Мамай. Я знаю, як навести порядок у цьому питанні, бо до депутатства очолював корпорацію «Екологічні ресурси»: треба переходити з ліквідаційного підходу до впровадження перероблення та замкнутого циклу.

– А як щодо каналізації, жителі міста теж незадоволені?

– Каналізація ще з 1925 року. Протяжність – 350 км. Заміни ж потребує 160 км, 70 процентів труб має зношеність понад 80 відсотків, тому відбувається по 100 аварій щороку. Колектори із залізобетону, яким по 60 років, ремонт їх складний через щільну забудову і глибоке залягання. Те саме з насосною системою. Удовіченко просидів 20 років в адміністрації, довів до ручки та пограбував «Водоканал». Потім із Мамаєм не хотіли його брати на баланс міста і ремонтувати: страждають містяни. Вихід один, як у Львові, Тернополі та інших розвинених містах: брати на баланс, брати кредити ЄБРР і наводити порядок. Через те, що Мамай з Удовіченком запустили місто, це коштуватиме щороку до 40 млн грн, але за кілька років вийдемо на новий сучасний рівень. Усі ці фекальні озера, пориви та сморід можна називати сміливо іменем Мамая та Удовіченка.

– Теж погана, але краща за комунальну сферу ситуація і щодо оцінки полтавцями медицини?

– Краща, бо за останні три роки я затяг на реммонт і будівництво лікарень кількасот мільйонів. Ремонтував обласну лікарню, від даху до будівництва, з нуля до найкращої в Україні нейрохірургії, збудував, по суті, нову станцію екстреної допомоги, допомагали тубдиспансеру, госпіталю ветеранів ВВВ і т.д. Тільки вікон у лікарнях замінили близько чотирьох тисяч. Мамай заважав мені займатися міськими лікарнями та школами, я зробив би ще більше. Сьогодні треба розібратися, буде чи не буде реформа, як ми бачимо медінфраструктуру, і вкладати кошти у медицину. Усі зрозуміли: здоров'я – це головне. Ну і пора б уже через рік прокинутися новим депутатам від Полтави: за рік нульова допомога місту і лікарням зокрема.

– Ну і транспорт – ваша улюблена тема, тільки два відсотки полтавців задоволе- ні транспортом. Але ситуація не найгірша в Україні, тримаємося у середині рейтингу.

– Два роки тому я виграв суд і повернув полтавцям найнижчу ціну на проїзд – 2 і 4 грн. Я завжди боровся проти збільшення тарифу, і тому він не 6, 7 чи 8, як мріють перевізники. Тариф у Полтаві був один із найнижчих в Україні, і це пряма наша заслуга. Але Удовіченко взяв владу у місті, купив Шамоту і повернули старий тариф. Ще біда із якісітю транспорту, графіком, електронним квитком та ставленням до людей. Після відставки Мамая я відновив переговори із ЄБРР щодо купівлі тролейбусів. Мені заважав Удовіченко. 

Чому заважав? 

 Бо вони із Мамаєм уже десять років отримують від-кати від перевізників. Чому вони так боролися за ту одну гривню? Бо щоденно це 200 тисяч пасажирів і додаткові 200 тис. грн на день. Множте на 30 днів, це 6 млн грн додатково. І перевізники віддавали Удовіченку та Мамаю 3 млн грн щомісяця, це один 1 млн доларів щороку. За десять років десять фонтанів по мільйону. Удовіченко і Шамота зірвали угоду із ЄБРР, аби далі отримувати відкати.

– Також полтавці вважають, що у нас най- гірші дороги в Україні, менш як відсоток вва- жає їх відмінними. Як задовольнити людей?

– Гірші дороги тільки у прифронтовому Сіверодонецьку, це правда, та у Херсоні, який просто вмирає. Цього року на дороги виділено 70 млн грн, а на зарплати чиновників міськради та трьох районів – 250 млн грн, тобто втричі більше. У Полтаві тисяча вулиць з протяжністю півтисячі кілометрів. Половина – магістральні шляхи, вулиць містоформувального значення – 200 км. Усе це треба ремонтувати, та бюджет має бути спланований для поетапного капремонту. У дороги треба вкладати гроші, а не у зарплату Шамоти й людей Удовіченка. Ми знайдемо гроші, знищивши старі схеми Мамая, на яких нині сидять Удовіченко і Шамота, збільшимо надходження до бюджету і зробимо найкращі дороги в Україні. Поки не буде доріг, не буде ніяких зарплат чиновників. От у нас є три райони, для чого вони потрібні? Ці кошти треба пустити на дороги.

– Судячи із соціології, Полтава на 20-му місці щодо розвитку промисловості та еконо- міки загалом.

– Бюджет на 70 процентів формується із ПДФО. Хочеш два бюджети – збільш удвічі робочі місяця або зарплату людей. Частка промисловості у «міському ВВП» – 60 відсотків. Наші підприємства дають 1,5 процента продукції в Україні та третину промислової продукції в області. Це добування нафти та газу, енергетика, харчова та переробна промисловості, машинобудування. Міська влада не має досвіду роботи у промисловості, не має плану її розвитку. Нуль держзамовлень, нуль залучення місцевого бізнесу до фінансів міста. Усе виводиться за межі Полтави, чужим підрядникам. Ми втрачаємо колосальні кошти. Не підтримується промисловість і новими депутатами. Така програма потрібна, і потрібна підтримка київської влади, дуже потрібен динамічний і молодий, але досвідчений керівник міста. Нас уже обганяють традицційно не індустріальні міста: Ужгород, Луцьк, Івано-Франківськ і т.д.

– Таке саме розчарування спортзакладами, вишами, школами, дитсадками. Знову 19, 20, 22 місця. Чому?

– Треба ще нових 29 дитсадків, сьогодні їх 54, і жодного нового з 2011 року. Аби покрити місто і зменшити чергу, нині 180 дітей на 100 місць. Треба будувати дві-три школи, потрібна окрема програма для студентства, молодіжного підприємництва, розвитку кар'єри. Щодо спортивної інфраструктури теж маса зауважень: багато починань, які не реалізуються роками. Я вважаю, що проблема у відсутності у місті сильної, стабільної професійної влади. Треба кінчати із цим політиканством у міській раді: має бути міський голова, а кожен депутат – його представник на ввіреному округу. Нині міськрада – це міні-Верховна Рада України. Нам шкідливі ці київські партії, коли з Києва депутатам вказують, що і як робити. Бюджет самодостатній, і за кілька років можна навести порядок, якщо довірите і дасте підтримку – порядок зробимо.

– Карантин закінчиться, і полтавці підуть знову в парки, але, судячи зі згаданої соціоло- гії, лише три відсотки жителів повністю задо- волені скверами та парками.

– Полтава була зеленим містом, і це була наша перевага. Дещо збереглося, але через вирубку здорових дерев ситуація стає критичною. Усе почалося знову ж із Мамая, коли на цьому почали заробляти корупційні доходи, віддаючи приватній фірмі право на вирубку. Сьогодні ці схеми успадкували Удовіченко і Шамота. Вдумайтесь, вони рубають і забирають дерево на мільйони і щороку із бюджету отримують компенсацію 12 млн грн. У Полтаві є з чим працювати. Площа зелених насаджень 350 га: 35 природно-заповідних об'єктів, 20 парків, 30 скверів, 12 бульварів, до десяти зелених зон. Усе це потребує порядку та інфраструктури. У якому це стані, ви бачите. Але я вас запевняю, треба рік-два, і Полтава поверне собі статус зеленої столиці.

– Окремо зупинімося на дворах та прибу- динкових територіях? Тут Полтава знову на передостанніх місцях?

– Хіба у Полтаві є двори? Звичайно, є винятки, але це суцільні автопарковки або захаращені території, а у новобудовах часто-густо такої території просто немає. Чи можемо ми винити автомобі- лістів? Ні, куди ставити авто? Хто про це подумав? 70 процентів дитячих майданчиків небезпечні для життя дітей і потребують заміни. І це треба робити негайно. У Полтаві площа під ігрові зони у десять раз менша, ніж передбачено законом: треба 211 га, маємо 19 га. Тому жорстка критика влади з боку людей справедлива. І знову ж ця руїна почалася не вчора, а після приходу до влади Удовіченка і Мамая. На жаль, Шамота із тим же Удовіченком продовжують цю руйнацію. І знову ж дивимося на рейтинг – Полтава на останньому місці за рівнем можливостей, розвитку та свобод, навіть прифронтовий Сіверодонецьк нас обійшов. І це підсумок геноциду Удовіченка, Мамая і тепер їхньої «шістки» Шамоти.

– Є показники, які взагалі вражають у цій соціології, про які навіть соромно говорити?

– Треба говорити, бо це діагноз і підсумок ігор Мамая, Удовіченка, Шамоти, «Батьківщини» за ці роки. Згідно з соціологією наші люди бояться висловлювати свою думку і найменше в Україні довіряють поліції. Ми на останньому місці щодо можливості пересуватися вільно по всьому місту, на третьому знизу за можливістю повноцінно про- водити дозвілля, на передостанньому у залученні громадян до прийняття рішень у місті.

– І це ще не все?

– На останньому місці по можливості вільно отримати освіту різних спеціальностей та рівнів. Ми на передостанньому місці по можливостях на самореалізацію для людей. Ми на останньому місці по можливості займатися підприємництвом. Полтава на 22-му місці по можливості отримува- ти гідну зарплату за свою роботу. Колись ми були духовною столицею, а тепер на останньому місці за рівнем можливості реалізовувати свої духовні потреби. І нарешті за зручністю для пішоходів на 21-му місці, на 22-му для велосипедистів, на 20-му для водіїв авто, 24-му – для водіїв мопедів. По гро- мадському транспорту – на 22-му із 24. І на пере- достанньому місці у зручності життя для мам і татусів із дитячими візочками. Це результат останніх років руїни, яку влаштували три Олександри – Удовіченко, Мамай, Шамота.

– Чи є вихід із цього глухого кута й останніх місць?

– Ми бачимо, що полтавці найменше в Україні довіряють і чогось чекають від президента, Кабміну, Парламенту, обласної адміністрації та міськради. Не віримо ми судам та правоохоронним органам. Я вважаю своїм завданням крок за кроком повернути віру полтавців у майбутнє. Ми маємо чітку програму, як зробити Полтаву No1 в Україні. Ми маємо молодість, досвід, професіона- лізм. І ми це зробимо, зробимо разом із полтавцями. Цей семирічний жах мамаївщини і її наслідків скоро мине, як страшний сон.

Олександр ПРЯДКО