Правда про торгівлю землею у Європі (ціни, цифри, факти). Стеж як голосує твій депутат!
Змінам у земельній політиці має передувати ретельна робота реформи кадастрової системи, судової реформи та держуправління, має бути проведена просвіта громадян.
Наразі, «золоті часи» для розвитку сільського господарства. Зростання ціни на землю випереджає зростання ціни на сільгосппродукцію.
За даними The Economist: у наступні сорок років людство має виробити більше їжі, ніж за останні 10 тис. років, разом узяті. З українських 32 млн га ріллі на чорноземи припадає 28 млн.
Ціна за гектар, наприклад, у США (кукурудзяний пояс) до 17 000 дол. У Франції 6 тис. євро за гектар. В Ірландії одна з найвищих у ЄС — 24 тис. євро за гектар. В Англії та Німеччини 19 тис. євро за гектар.
Україна наближена до найбільших ринків збуту фуражу — Європи та Близького Сходу. Відносно контрольований ринок землі, і змістовна політика держави та експортна орієнтація може зробити сільське господарство локомотивом економіки. Однак, якщо ця реформа відбуватиметься поспіхом, на замовлення МВФ і бездумно — це приведе до соціальних потрясінь та повторення долі нафтогазової, металургійної або машинобудівної галузей.
У Європі діє обмеження купівлі в одні руки, скорочення обороту землі аби вона «не пішла по руках на ринку» та інші стримуючі фактори. Це суть європейської земельної політики сьогодні: суцільна делібералізація. Так само має відбуватися посилення регулювання. Створюються додаткові органи які приймають рішення, щодо дозволу на купівлю або продаж землі. Це популярно таких країнах як Німеччина, Австрія, Франція, Польща та Швеція. У Європі дуже обережно уряди ставляться до класичних спекулянтів, таких як пенсійний фонд, банки, тощо. Є країни де покупець має проживати кілька років на території місця покупки землі, вимога спеціалізованої профільної освіти або докази досвіду фермерства. Пріоритет у продажу надається близьким родичам, членам родини та державі. У Польщі, Угорщині, Естонії обмежено купівлю сільськогосподарських земель не громадянами ЄС.
Прихильники лібералізації ринку землі виступають за розвиток інститут власності на землю замість оренди, хоча у Франції сільськогосподарського лідера 90% землі в оренді, Німеччина - 20%.
Так само розганяється фейк про перспективи наддоходів через підвищення оборотності землі: у Франції гектар землі змінює власника в кращому випадку раз на 70 років, У Нідерландах раз на 500 років, така сама повільна оборотність в інших країнах Європи. Останні тенденції на ринку полягають у масовому скуповуванню землі великими гравцями аби перездавати її в оренду та отримувати пасивні доходи і виводити їх у свої країни. Через експансію корпорацій, Океанія та Африка втратила ліси, у Латинській Америці скуповують цілі провінції. Кредитування під ці оборудки здійснюється за нульовими та від'ємними ставками, держави підтримують свої корпорації.Рішення щолдо зняття мораторію слід приймати обережно, наслідки можуть бути катастрофічними.
