Як ЦЕ буває з простою французькою офіціанткою (ВІДЕО)
Франція, я і мій друг - відомий письменник, сидимо тихо спілкуємося у власному кафе мого товариша. Вже вечір і робочий час офіціантки закінчується. Аби вона лишилася на півгодини, мій товариш, відомий письменник і власник закладу, йде покірно домовлятися з офіціантами за понаднормову оплату і просити(!) дозвіл попрацювати ще трішки. Вау, фантастика, оце рівень!
Я гордий за Францію і ставлення до простих людей. Чому у них так? Профспілки, профспілки і ще раз профспілки! У Європі звільнена з порушенням людина «роздягне до трусів» роботодавця, а якщо буде натяк на дискримінацію - посадить у в’язницю.Чому? Правильно, знову профспілки: сильні, авторитетні. У штатах довіра до профспілок дорівнює довірі до церкви.
Сергій Каплін: Змінити формат соцполітики в Україні - законопроекти, розроблені разом з профспілками
Профспілки були завжди слабкі, не плутайте з «бідні» - завжди були «не бідними» як і зараз, але дуже кволі. Наприклад, у ФПУ багато достойних людей які б могли бути корисними людям праці. Я завжди захищав Президію та Раду, регіональні осередки ФПУ. Це дійсно потужна «експертна машина», досвідчені люди. Там є унікальні кадри. Але для успіхів не вистачає драйву, хайпу, «металу» у риториці, діях, стратегії. Все ще попереду. Я противник «заживо ховати» старших досвідчених людей і міняти на «зелену молодь». Має бути гібридний підхід, треба об’єднувати позитив і потенціал.
Короче, нам потрібні профспілки, такі як у я Європі. Що ж портібно зробити для цього? Новому кеоіанику комітету я передам свою скромну записку, а з нею - законопроекти.
1. Змінити законодавство і посилити права профспілок. Передбачити жорсткі санкції за невиконання Генеральної угоди, інших угод між профспілками і роботодавцями, державою.
Дорогий новий Уряду! На це треба йти інакше місце і роль профспілок займуть партії, що працюватимуть на замовлення іноземних урядів і розхитування ситуації. Партії зацікавлені в абсурді - чим гірше тим краще, в абсолютній ескалації. Профспілки ж завжди зупиняються у «зоні компромісу», вони не зацікавлені в знищенні роботодавця або повному паралічі.
2. Демонополізувати профспілковий рух через підтримку дрібних та середніх об’єднань грандами та субвенціями.
Чому партії які набрали 2% отримають гроші за свій «популістський продукт» і часом речі які «не натягнеш на вуха», а профспілки які захищають людину праці і конструктивний соціальний діалог - поза бюджетом і не мають підтримки, ще і переслідуються?
3. Обнулити всі «членські білети працівників» і перезапустити членство, зробити перепис профспілок, осередків, фінансів і членів.
Нехай люди оберуть собі стару чи нову профспілку, лідера і тд. Це привід дати оцінку роботі і перезавантажити все середовище. Ось так, в один тиждень, обнулити членство і запросити знову вступати в одну або іншу організацію. Робітники мають знати за що вони платять внески, мати вибір, результат. Перебудуємо профспілки так, щоб вони сформувались знизу, щоб між «членом профспілки» і «головою» не було прірви. Це народить профспілки як у Європі, побачите.
4. Профспілки мають об’єднати зусилля для долучення європейських колег. Це має бути спецпредставник з боку європейців, на другому етапі ціле представництво або відділок представництва Євросоюзу.
5. Треба цивілізувати протести профспілок. Це не нормально коли акції протесту носять факультативний характер, якась хода, прапори склали і по домам критикувати уряд, лідерів профспілок.
Має бути санкціонований профспілковий страйковий фонд, впорядковані питання з сплатою членських внесків - визначитись як формується фінансова вертикаль, згори чи знизу. Ну і чіткий регламент протесту. Якщо уникати цієї проблеми, людей праці під офіс Президента чи уряд водитимуть олігархи і «партії чужих і ворожих урядів та країн».
6. Навчання як лідерів так і, увага, людей праці. Ми не можемо ігнорувати той факт, що у профспілковій науці та боротьбі ми залишились, нажаль, у кам’яному віці. Тому треба пояснювати і люлям праці і активу які зміни відбулися, навчати новому формату боротьи та співпраці.
7. Вирішити нарешті питання щодо майна профспілок і його статусу. Тоді, нова влада не буде постійно підвішувати профспілки і потім ними «керувати» або робити їх покірними. Раз і назавжди дати правову оцінку і встановити законність. Перевірте один раз і залиште у спокої цю тему.
8. Наведіть порядок у «соціальних фінансах», там де профспілки дотичні у якості соцпартнерів. Наприклад, Фонд соціального страхування вже два роки без формального керівника, доля мільярдів гривень - не відома, система не працює і продукує борги перед найменш захищеними верствами населення - лікарняні не оплачуються, мамам - не відшкодовують, на поховання не дають.
9. Ну головне, соціальний діалог повинен бути не ширмою для виборців та європейських донорів, інструментом для пошуку соціального компромісу. За не виконання угод які витікають з такого діалогу сторони мають нести правову і політичну відповідальність.
10. Диджіталізація і «профспілка у смартфоні». Людина яка має зарплату і роботу має смартфон або комп, або мають її діти чи онуки, члени родини. Додатки у телефоні, соцмережа має бути комунікатором між людиною і профспілкою, роботодавцем, державою. Поради, сервіси, мобілізація, звіти, платежі, публікації і так далі...
Це лише частина тих кроків які необхідно зробит вже завтра. Ключове слово у цій концепції «діалог», головна мета - інтереси людей і держави. Золота середина досягається саме за посередництва профспілок. Я буду докладати максимум зусиль аби дати українцям потужні профспілки.