Як культура формує "міста майбутнього" та про нову концепцію парків Полтави.
Коли війна знищує фасади, культура зберігає фундамент. Це не просто пам’ять чи форма — це опір, що живе в образах, в архітектурі, в міському просторі.
Під час зустрічі в київській галереї сучасного мистецтва Влада Співак та Сергій Каплін разом із меценатами Аліною та Русланом Очеретяними обговорили ідею парків нового покоління — публічних просторів, де мистецтво стає частиною урбаністики, а громада — творцем міського змісту.
Полтава може стати прикладом такого відродження — міста, де світло культури не просто не згасає, а освітлює шлях уперед.
Коли ламається старе — ми не чекаємо нового. Ми його створюємо.
Саме з таким настроєм відбулася зустріч Влади Співак і Сергія Капліна з меценатами та засновниками культурних ініціатив — Аліною Очеретяною та Русланом Очеретяним — під час візиту до галереї сучасного мистецтва на Хрещатицькій набережній. Там, серед полотен українських митців, народилася ідея нового міського бачення: парк як культурний простір, як публічна сцена для мистецтва, архітектури, природи й людей.
Мистецтво — не розкіш. Це — креативна й ментальна інфраструктура. Це простір, що говорить про цінності. Про те, що ми зберігаємо і примножуємо навіть під час війни.
«Гарну картину неможливо описати», — сказав художник Олег Тістол. Так само і з містом: його не можна до кінця пояснити, але його можна відчути — коли воно говорить мовою культури.
Полтава — наступна.
Місто, яке роками деградувало під тиском урбаністичної безвідповідальності та навіть геноциду з боку недолугих управлінців, отримає шанс перетворитися — зокрема, на місто парків нового покоління.
Влада Співак разом із командою вже працює над магістерською роботою в Києво-Могилянській бізнес-школі, яка включає модель ревіталізації міського простору через парки — не просто як зелені зони, а як кластерні хаби культури, підприємництва, освіти та інновацій. Це — галереї просто неба, що поєднують природне різноманіття з концептуальністю.
Над цією ідеєю ми працювали, надихаючись творами великої урбаністки Джейн Джейкобз та досвідом десятків міст, які стали новаторами в підходах до трансформації міського простору. У центрі бачення — принципи, закладені Джейкобз: парки як живі, інтегровані в ландшафт простори, багатофункціональні та доступні, як платформи для соціальної взаємодії, безпеки та людиноцентричності.
Світові приклади — від Віґеланд-парку в Осло до Gardens by the Bay у Сінгапурі — вже надихають на створення в Полтаві унікального парку-галереї, арт-екосистеми, спортивного простору та стартап-платформи водночас.
Це не просто інфраструктура. Це — ідентичність. Це альтернатива сміттю, марнотратству, преміям, дерибану й схемам. Це альтернатива тим, хто роками паразитував на бюджеті Полтави, не створивши нічого, окрім хаосу та зневіри.
Полтава — багата громада. Вона бідна лише на відповідальні еліти. Але й це — ненадовго.
Бо культура — це світло.
І доки воно горить, ми не лише виживаємо. Ми — будуємо.
