Мер-господар повинен вміти все: будувати, захищати і навіть доїти корів. Все на благо Полтави!
Я люблю село. І з тих, хто балотуватиметься в мери, певно, я єдина людина, котра якимось чином з селом пов’язана. Моя маленька батьківщина привчила мене братися до роботи та доводити діло до кінця.
Люблю село, плідну працю та порядок — наведу його й у Полтаві
Час та обставини не відірвали мене від села повністю. Тут живе моя мама та похований мій батько. Тут лишилася велика кількість моїх близьких людей та друзів. Я селюк у гарному розумінні цього слова.
Селюк, бо дуже привчений до роботи. Змалку прокидався о 5-4 ранку, коли мама йшла доїти корову. Так маму навчили її батьки, а вона передала цю звичку мені. Сенс у тому, що ти постійно повинен працювати — не сидіти без діла. Робота — це життя. Рано прокидаєшся та допізна працюєш. Дуже виснажуєшся до вечора, але знаєш, що той день не пройшов даремно. І тільки так може бути результат.
Село — це величезна відповідальність. За живих істот, які створені Богом. І які нам дають життя — яйця, пір’я, м’ясо, молоко. Село для мене — це спілкування з живими істотами. Я щиро люблю кожного котика, собачку, індика чи корівку. Коли був молодше, то навіть звертався до кожного з них за ім’ям.
Улюбленим заняттям було пасти корів. Це взагалі як окрема філософія. Коли ти ідеш на поле і пасеш стадо. Тобі приносять обід — молоко, варену картоплю, пошматоване сало. Займався цим і взагалі у дитинстві, і пізніше, коли приїздив з інституту додому. Це філософська річ, яка дуже відволікає від буденних справ.
Тому хочеться повертатися сюди. Щоб відчути ту атмосферу і згадати юні роки. Але зараз ПОРЯДОК хочеться наводити не лише у маминому домі, а й у себе вдома — у Полтаві. І якщо взявся, то ЗАВЕРШУ РОЗПОЧАТЕ.
