Про програми інформатизації органів виконавчої влади та самоврядування. Короткий огляд стану справ.

Так не планувалося, але ця публікацію вийшла такою, що можна певним чином розглядати, як розвиток минулої теми: «Інтернетизація, мобільність, практичність — три напрями розвитку освіти і країни в цілому у ІІІ тисячолітті»

Як народилася публікація? Терміново необхідно було знайти електронну адресу міської санітарно-епідеміологічної служби. Так і з’ясувалося, що сайту у них немає. Їхня електронна адреса, що вдалося знайти в мережі на випадковому контактному сайті – не дійсна. Аналогічна ситуація виявилася і щодо інших установ, що певним чином можна сприймати, як органи, що здійснюють певне управління (координування) окремих галузей. Під час цих пошуків та з інших приводів виникла цікавість щодо стану справ з вище означеного питання в інших районах держави.

На випадкових сайтах райдержадміністрації вдалося ознайомитися та завантажити такі документи: Програма інформатизації  Лебединського  району на 2011-2012 роки, Програма інформатизації Здолбунівського району на 2011-2013 роки, Програма інформатизації  Зміївського  району Харківської  області на  2011-2013  роки.

Може загалом їх і більше, але якось без занадто наполегливих пошуків не траплялися. Ознайомлення з текстами цих програм дає розуміння, що у авторів програм не має ніякого розуміння, що таке інформатизація.

Фактично ці документи мали б називатися так «Програма забезпечення комп’ютерною технікою». Так як на цій меті фактично все і завершується. Інакшого шляху не має, ніж прийняти на сесії програму, виділити кошти з районного бюджету на утримання структур райдержадміністрації.

Ще більш амбіційно підійшли до цього у м. Вознесенську. Там прийнята міська програма «Електронне урядування  у виконавчих  органах Вознесенської міської ради  - ефективна влада для мешканців на 2011 -2015 роки».

Спочатку не було звернуто увагу на рівень амбіційності назви програми, і повторно відвідуючи сайт, було очікування, що зараз стане можливим доторкнутися до частинки Європи (в питаннях побудови системи роботи міської ради), адже програма дії з 2011 року, мають бути певні здобутки.

З’ясувалося, що інформативність сайту практично нульова, відсутні будь яки натяки на електронні приймальні, форми для зворотного зв’язку і таке інше, на що можна сподіватися.

Посилання з сайту, якщо бажаєш знайти щось конкретне, повертають у підсумку до головної сторінки! Навіть не має жодного натяку на спроби створити дещо схоже на електронне самоврядування. Звичайнісінька «Програма забезпечення комп’ютерною технікою» та сайт для «галочки».

Підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що подальша інформатизація в Україні розвивається (мляво) і буде (якщо) розвиватися, то з обов’язковою орієнтацією на Internet (як на засіб зв’язку і загальнодержавні інформаційні ресурси)– так як іншого шляху не має.

 Незважаючи на складні проблеми, що супроводжують цей розвиток в органах влади, все більше організацій, підприємств, окремих громадян користуються послугами цієї мережі і поступово культура користування буде доходити в органи влади.

Принаймні факсом вже нікого не здивувати (хоча на всіх звичайних факсимільних апаратів звичайних організаціях не вистачає). Дуже добре, що хоча б про електричні друкарські машинки «Ятрань» вже забули. Маю на увазі, що прогрес е, хоча слабко відчутній (на жаль) при житті одного покоління.

Переходячи до інформаційного суспільства - якісно нового стану розвитку будь-якої цивілізованої країни - всі ми повинні зробите все, що б Internet був не іграшкою, а інструментом бізнесмена, службовця, науковця, студента та ін.

Вирішення проблем використання Internet повинно прискорити процес інформатизації України, а це, в свою чергу, прискорить розвиток держави в цілому.

Чи можна щось зробити, щоб надати потужного імпульсу у розвитку Internet в Україні, крім фінансових вливань?