Розмір тексту

Боротьба з корупцією у КНР та Україні (або чому у нас не так склалося)

Актуальность на фоне проблем с Россией и прочей современной проблематики: в плане акцентирования на некоторых проблемах в некоторых экономических сферах публикация ИМХО имеет смысл, на фоне вообще «мировой революции» – нет.

    Для занятых людей, которые не имеют времени или иных возможностей для прочтения материала целиком и для тех кому свойственно давать оценки типа: «многа букаф, не осилил», сообщаю наперед, что заметка обращает внимание на разницу в подходах к борьбе с коррупцией компартий КНР и СССР.

   Даны выводы между строк о том, какая компартия оказалась все же более комппартийная ну и типа не написанный мною вывод, что Украина унаследовала свои проблемы в этом вопросе от СССР. В тезисах описано, что коррупция в КНР. это «как бы просто кражи бюджетных денег» в отдельных случаях отдельными чиновниками, хоть порой и немалых, в то время, как в Украине даже маааленький чиновник для свободного нецелевого распоряжения бюджетными средствами  создаёт своё маленькое но уже ОЗУ даже для малых объемов денежных средств.

  Для некоторых возможных читателей, возможно, будет иметь значение информация, что заметка написана год назад – примерно 3 марта 2013 года по материалам из свободного доступа в интернет. Сегодня решил подать материал на Ваш суд без адаптации к 2014 году, только сократил несколько абзацев, ибо в комментариях размер предыдущих публикаций был поддан большой критике.

   Актуально ли это на фоне проблем с Россией и прочей прочей современной проблематики? Думаю. Что в плане акцентирования на некоторых проблемах в некоторых экономических сферах публикация имеет смысл. На фоне вообще «мировой революции» – нет.

     Механізми управління державними службовцями і їх підбору на конкретну посаду у КНР враховують, що конкурсант повинен бути здатний гідно займати різні посади впродовж всієї своєї кар'єри, і часто, навіть в інших державних органах. Тому морально-етична складова кандидата має бути на належному рівні с самого початку. У нас це абсолютно не враховується.

   Показовим  є принципово різні підходи до боротьби з корупцією і взагалі з позиціонуванням цього явища у порівнянні з іншими негативними проявами у суспільстві КНР та Україні.

   У КНР широко застосовується найвища міра покарання - страта. Згідно з опублікованими китайською владою даними, за період з 2000 року було розстріляно 10 000 чиновників. Також покаранням за хабарництво в Китаї є відрубування руки (за даними Інтернет-джерел). В Україні  максимальний термін позбавлення волі за хабарі - 12 років. Інтернет-джерела відзначають, що китайські методи боротьби з корупцією мають вимірний результат: у рік за ґрати відправляються до 45 тис. чиновників і до 20 тис. співробітників правоохоронних органів.

  Пошукові системи в Інтернеті на запити «Боротьба з корупцією в Україні» та «Боротьба з корупцією в Китаї» видають принципово різний контент. Перші ліпші повідомлення з Китаю вражають набагато більше, ніж кволі повідомлення Українських ЗМІ про кволі делікатні дії правоохоронців.

   В Інтернет-джерелах згадується про мільйон засуджених за хабарі у Китаї. За останні 30 років Китайських реформ до кримінальної відповідальності за хабарництво залучено близько мільйона співробітників партійно-державного апарату.

   Негативним побічним наслідком реформ у бік ринкової економіки  вважають процес "капіталізації влади", тобто перетворення службового становища в капітал, що приносить дивіденди. Замість того, щоб грати роль суддів, що стежать за дотриманням правил гри на ринковому полі, чиновники часом привласнюють собі функції гравців.

   Існує думка, що публічні страти, сам факт можливості втратити не тільки свободу, але імовірно і життя за отримані «нетрудові доходи» сприяє тому, що чиновники зайвий раз…  мабуть, декілька зайвих раз, задумається про доцільність нецільового використання можливостей своєї посади.

   Безумовно економічне зростання будь-якої країни залежить і від рівня корупції в органах державного управління, так як від них залежить ефективність використання ресурсів країни у довгостроковій перспективі.

   Досвід Китаю доводить, що корупцію можна реально тримати під контролем. Навіть у Китайському політичному лексиконі немає слова "олігарх". Вкрасти грошей з бюджету, трохи його попиляти, це зрозуміло, але до олігархії в кращому Українському варіанті у КНР здається не доходить.    Онлайн – перекладач гугла не знає такого слова  китайською. Спеціалізований сайт з Китайських питань www.kitaist.info/  також не має варіантів перекладу. Цікаві і символічні результати роботи онлайн – перекладача на сайті http://www.perevodslov.ru. Так, слово «олигарх» перекладається ієрогліфами «独裁者»,які у зворотному напрямку на російську або українську мову перекладаються, як «диктатор», що є неточним, досить умовним перекладом і не відображає економічну підоснову терміну «олігарх». А слово «олігархія» взагалі не перекладається на Китайський. Можливо у КНР просто не придумують нових термінів для підсвідомого виправдання певної незаконної діяльності?

   Якщо особа переступає межу між законним та трошки не законним – все одно  порушується Закон, а особа все одно –  злочинець (російське «преступник»).

    У КНР не придумують виправдання для чиновника, який крав бюджетні кошти, що він не злочинець, такий самий, як крадій автомобілів, а лише «вчинив корупційні дії». Порушуєш Закон – ти злочинець. Це так у них.

   У нас існує така собі класифікація: вбив, вкрав приватне майно – злочинець (якщо не поталанить). У таємний незаконний спосіб заволодів бюджетним коштами – «вчинив корупційні дії». Звучить якось туманно, гуманно і не страшно. Можна навіть розраховувати на кар’єрний зріст.

   За даними Генерального прокурора РФ в 2009 році в Росії за дачу хабара засуджено 3,5 тис. осіб, а за отримання лише 2,0 тис. осіб. Така диспропорція, безумовно, не потребує окремих коментарів, як, і те, що на подібну тематику Українську інформацію знайти в Інтернеті взагалі не вдалося.

   У Радянській Росії, згідно з Кримінальним Кодексом 1922 року, отримання незаконних коштів розцінювалося, як «контрреволюційна діяльність». А за контрреволюційну діяльність передбачався просто розстріл. Кримінальний кодекс РСФСР в редакції 1926 року вже більш поблажливо відноситься до хабара – обмеження волі на термін не менше двох років з конфіскацією майна.

   У боротьбі з чимось, тим більше надто поширеним, потрібно експлуатувати підсвідомі інстинкти людини. Наприклад, ніхто і ніколи при здоровому глузді не торкається частин електроприладів під струмом вологими руками, стоячи на цементній підлозі. Бо це прямий реальний ризик для життя та здоров’я. І в цю лотерею ніхто грати не хоче.

   Політична влада, навіть влада дрібного державного службовця районного рівня, іноді стає капіталом, засобом отримання прибутку. Компартія Китаю жорстко припиняє спроби перетворити владу в товар, який можна купити. За винагороду китайські чиновники надають підприємцям разові корупційні послуги, але уникають потрапляти до них у систематичну залежність. Тому, мабуть, ми і спостерігаємо це Китайське чудо останні роки. Нажаль свого часу компартії СРСР не вистачило здорового глузду та інстинкту самозбереження для недопущення деградаційних процесів в суспільстві і системі державного управління. Можливо різні морально – етичні підвалини вищих посадових осіб Китаю та тодішнього СРС і стали причиною радянсько-китайських конфліктів у 50 – 60 роках минулого сторіччя.

   Радянсько-китайські відносини в ті часи були ускладнені спільністю формальної ідеології і надто різними реальними кроками в ії реалізації. Взаємні звинувачення в ухиленні від «істинного» навчання - марксизму-ленінізму стали на багато років як би фоном радянсько-китайських відносин і міжнародного комуністичного руху.

   Але час поставив всі крапки над «і» та однозначно довів, компартія якої країни обрала вірний шлях у майбутнє для свого народу.

   "Скасування страти за економічні злочини рівнозначна визнанням того, що "лікувати" їх вже не збираються. Партія ніколи не дозволить, щоб хвіст крутив собакою", - заявив на одному з офіційних зібрань заступник директора Академії суспільних наук Китаю Янь Фан.

        Повна версія ж приказки звучить так: «Головне, що б хвіст не крутив собакою, а позаду нехай бовтається». Мабуть без економічних злочинів (як і без ДТП на дорозі) просто неможливо, але це не значить, що непотрібно з цим боротися.

   Наприклад перемогти корупцію в Гонконзі, де колись їй було пронизане 94% всього державного сектору (зараз 2-3%), вдалося простими заходами. В першу чергу чиновників змусили доводити, що все, що ними було куплено, придбано на законні гроші. В іншому випадку конфіскація і в тюрму років на п'ятнадцять. У Росії подібний закон обговорюють, але постійно переглядають і допрацьовують, мабуть, депутати розуміють, що якщо прийняти його в тому вигляді, в якому він працює в Гонконзі, то в Росії нікуди буде пхати конфіскат і чиновників. В Україні немає і обговорення на рівні законопроектів.

   У Сінгапурі на відміну від добре всім відомого юридичного принципу презумпції невинуватості спеціально для держслужбовців був введений протилежний юридичний принцип - презумпція корумпованості.

   Про те, як борються з корупцією в Україні, писати особливого сенсу немає, навіщо читати, якщо можна спостерігати?

Про автора

Євгеній Калінічук

Євгеній Калінічук

Магістр державного управління

19
Останні публікації:

Полтавщина:

Запропонувати тему