«Всьо вокруг народноє, всьо вокруг мойо!»
Те, що міський голова Полтави щирий прибічник СССР – не секрет ні для кого. Та він і сам не соромиться це визнавати.
Але кожна епоха має свої ознаки. І якщо колись у босяцькі для Мамая 80-ті колективізація та експропріація було модним, то сьогодні це – кримінальні статті.
Давайте подивимося, яких змін ми всі дочекалися від міської влади за 10 місяців «царювання».
- Перше: тарифи на перевезення підняли. Без реального обговорення, без жодного економічного обґрунтування.
- Друге: 109-й мікрорайон залишили без опалення. Просто, цинічно, роблячи вигляд, що то хтось інший винний.
- Третє: повернули всіх своїх старих підрядників на міський бюджет: компанії, які пов’язані з його падчеркою Іриною Климко, ФОПи-прокладки Олександра Олепіра, що роками «ремонтує» ліфти тощо
- Четверте: витіснили неугодних перевізників (ФОП Шевчук продав свій транспорт та пішов з ринку), натомість віддали всі знакові підряди тим, хто готові платити відкати (суцільний Лупаєнко).
- П’яте: чітко і цинічно задекларовано принцип – нові тролейбуси та автобуси нам не потрібні. Нехай возять приватники. Це майже цитата.
- Шосте: запущено цілу низку корупційних схем на комунальних підприємствах: засіювання комунальних земель приватними господарствами, харчування дітей через фірму-прокладку та без гарантованої якості.
- Сьоме: вкотре роздано НОВІ дозволи на встановлення МАФів. Цинічно, з брехнею в очі – мовляв жодних нових…
- Восьме: схоплений на гарячому за руку зі звинуваченням у хабарництві директор КП «Ритуальні послуги».
- Дев’яте: зачистка всіх КП від професіоналів та призначенням за принципом персональної відданості. Мамай особисто це визнав на одній з перших сесій, коли вихвалявся тим, як звільнив Катерину Бабіч.
- Десяте: повернення практики хаотичної, безсистемної та неперспективної забудови міста та нищення зелених зон…
В принципі, можна ще зо три десятка таких фактів назбирати. Але давайте ж подивимося, що Мамай зробив для себе любимого і найкрасивішого за наші з вами гроші:
- Подарунки (а простіше кажучи подачки) пенсіонерам, дітям, людям з інвалідністю у пакетах із зображенням себе любимого. Доходило до смішного, навіть на пасхальних яйцях тулили обличчя мера!
- Придбання нового автопарку для себе, своїх поплічників.
- Обслуговування цього автопарку на власних СТО та мийках своїх спонсорів.
- Видача своїм наближеним дозволів та ліцензій на МАФи, будівництво, підряди на ремонт тощо.
- Ремонт дороги під власним маєтком.
- Будівництво бані під власним маєтком…
Ми що, в якійсь паралельній реальності живемо, де немає законів, де діють тільки понятія, де перемагає принцип «хто зверху, той і правий»?!
Колись так жила радянська партноменклатура: людям кілька в томаті, порожні прилавки у магазинах та кілометрові черги за горілкою, партійним босам персональне обслуговування, чорна ікра та покої у фонді спецжитла.
Чим все це закінчилося – пам‘ятаємо.
Я не прихильник революцій та радикальних дій. Хотілося б, щоби такі світоглядні конфлікти вирішувалися демократичним шляхом та у правовому полі. Наприклад через прокуратуру, публічний суд, вибори.
Але в Україні вже було три майдани. Мамаю вже висловлювали недовіру. Невже треба знову до цього іти?
