30 років – це вже традиція

У радянському союзі була дивна тяга до абревіатури: КПРС, ДОСААФ, ВЦСПС, ГКЧП. Ті, хто не пам’ятає, що це, ніколи не зрозуміє, наскільки страшно було дивитися за лебединим озером по чорно-білому телевізору та слухати тремтячі від старості та страху голоси комуністичних бюрократів, які наважилися на «августОвський путч». За ними були десятиліття страху та залишки КДБ.

До того в Україні вже була Декларація про державний суверенітет (липень 1990 року), студентська революція на граніті (осінь 1990 року), постійні протести шахтарів, які тоді були відверто україноорієнтовані. Але в цей самий час за контроль у державі змагалися різного роду силові органи – від КДБ, до армії. Атмосфера страху, хоч і не була тотальною, але все ще оточувала всіх активних. 

Після ГКЧП почалася нова сторінка історії України. Я пам’ятаю кожен етап, він символічний і для мене, і для багатьох інших. Сьогодні поруч зі мною, в одній команді, є чимало ровесників нашої Незалежності. Для них всі ці абревіатури – лише частина книжної історії. І слава Богу!

Але все ж таки, спробуймо згадати основні символи 30-річної епохи.

Що таке епоха Кравчука? Це – постійні мітинги, це Біловезька пуща, це відмова від ядерної зброї, це майже натуральне господарство та початок дикого ринку для одних і час неймовірних можливостей для інших. У цей час започатковувалися основні бізнес-капітали України. Але починалися вони на турецьких, московських, варшавських ринках, відеосалонах, бартері. Тому символом тієї епохи в моїй пам’яті справедливо залишається – «кравчучка». Це така тачка на 2 коліщатах, яка може потягнути або 3 ящики горілки до Вільнюса, або мішок картоплі до Москви, або декілька чемоданів одягу зі Стамбулу. 

Кучма став автором української ринкової економіки. При ньому виділилися та сформувалися ті самі олігархи, які починали свою підприємницьку ініціативу ще при Кравчуку на базарах усього світу. Кучма – це також Конституція України. Це досить швидкі та ефективні економічні реформи, хоч і незавершені. Це також започаткування нової адміністративної та політичної моделі, посилення президентської вертикалі в Україні на початку строку та намагання започаткувати взагалі парламентську форму правління перед уходом у відставку. Це перехід від регіональних політичних кланів (Дніпропетровські, Донецькі, Харківські) до класичних політичних партій та олігархічних груп впливу. Це врешті-решт справжня приватизація, перші роздержавлені ЗМІ та сумнозвісна багатовекторна зовнішня політика – «Україна не Росія». За часів Кучми Єльцин сказав, що кожен росіянин має зранку думати про Україну. І за часів Кучми був перший територіальний конфлікт із Росією довкола Тузлинської коси (вже з новим Президентом Путіним).  При Кучмі влада пишалася, що вдалося уникнути радикальних протестів і збройного протистояння.

Хто б і як не ставився до Ющенка, але це час найбільших суспільних сподівань і найбільших суспільних розчарувань. Це перший Майдан, як соціальне явище, «Разом нас багато», перші важливі перемоги на міжнародній арені та великі компліменти збоку західних партнерів. Мені була симпатичною україноорієнтована зовнішня і внутрішня політика Ющенка. Разом з тим, політичне «бджолярство та любі друзі» стало основною візитною карткою України Ющенка. 

Щоби позитивного не робилося в Україні часів Януковича, головним наслідком його правління стала зрада українських інтересів, гучні корупційні скандали та розв’язана війна. Ніхто вже не пам’ятає Євро-2012, перші «Хюндаї» та інвестиції в інфраструктуру. Натомість в історії назавжди буде Межигір’я, побиття студентів, Революція Гідності, Небесна сотня, «руський мир», «камази золота», втеча в Росію.

Україна Порошенка – це держава у війні, це збережний суверенітет, але не територіальна цілісність. Одночасно це й Іловайськ з Дебальцевим, і нова українська армія. Це потужний волонтерський рух і гучні корупційні скандали в оборонці. Ви помітили, що народ почав забувати про Томос і помісну православну церкву. Натомість дуже добре пам’ятають "свинарчукгеть" та кумівство в державному управлінні. За великою мірою прихід до влади Зеленського став можливим завдяки Порошенку та його оточенню. Люди просто втомилися від постійної брехні та подвійних стандартів. Земельна реформа, яка роками не реалізовувалась. Судова реформа, яку замінили на ручне керування судами. Суспільний договір з олігархами. Але треба визнати, Україна Порошенка – це початок децентралізації, це відкрита Європа, це початок реформи поліції. 

Зеленський прийшов до влади з нечуваними 72% довіри. Про що це говорить? Що 7 з 9 українців бачили в новому Президентові свого рятівника. Про це думали ті, хто хотіли до Європи та НАТО. Так думали ті, хто говорив російською і пам'ятав ковбасу по 2.20. Зеленському довірилися і молодь з прагненням європейської освіти, і люди старшого віку з неприйняттям нічого нового. Природно, що задовольнити всі настільки різні прагнення жоден діяч – не в змозі. Але давайте ж для себе відзначимо символи 2,5 року президентства Зеленського?! Велике будівництво. Це – однозначно феномен. Дороги, мости, стадіони, садочки … Україні справді почала змінюватися. На черзі – парки, музеї, школи. 

Нещодавно за програмою Президента було затверджено 40 нових сучасних спортивних майданчиків у Полтаві. Ось це і є ознака часу. Не 1 чи 2, не перед виборами, а в контексті єдиної програми спортивного розвитку дітей. Ми зайдемо в кожен двір, де стоятимуть ці майданчики, в кожен дім – і поговоримо з людьми. І це також – ознака нашого часу. З людьми розмовляють безпосередньо. 

Як будівельник хочу сказати, що на нашому ринку починають наводити лад, прибираючи корупційні схеми, що працювали десятиліттями.

Земельна реформа – складна, непопулярна, але дуже необхідна. 

Цифровізація, електронне урядування, усі типи документів в одному телефоні – зручно, безпечно, без корупції. Усі ж розуміють – чим менше посередників, тим менше корупції та більше зручності. Це реально працює!

Реформа антикорупційної системи, створення нових антикорупційних органів, що до того роками Обговорювалося та Заговорювалося. 

Да, Президент не їздить на роботу на велосипеді, але система політичних координат змінилась. Відбулося оновлення політичної еліти, з’явилась ціла когорта молодих політиків та управлінців, яким раніше не давали можливості себе проявити. Можна роками говорити, що Медведчук ворог, і ділити з ним бізнес. А можна накласти санкції на нього та його бізнес, закрити проросійські канали. 

А ще мені подобається, що ознакою нашого часу є відсутність страху перед удаваними авторитетами. Ми на рівних розмовляємо з моїм колегами, які є ровесниками Незалежності. І їх думка інколи гостріша та швидша за мою, попри досвід. 

Така Україна мені подобається. Так – є багато чого, що потрібно змінювати. Особливо в Полтаві. Але це той виклик, який ми всі маємо долати спільно. Роботи – багато, буде цікаво. Слава Україні!