Лоб широкий, а в голові тісно

• Перше і головне: все ми правильно робимо, раз комусь так свербить.

• Друге: моя порада пану Сірику та іншим — не воюйте з вітряками, йдіть і розмовляйте з людьми. Тоді ви дізнаєтесь, що людям важливо зберегти парк, а не воювати з вами.

• Третє, як БУДІВЕЛЬНИК (а не забудовник), поділюся власною формулою успіху — живіть у мирі з собою та людьми. Зрозумійте нарешті, що збережений парк, крута набережна — це плюс і вам у карму, і у вартість квадратного метра житла ваших будинків, що будуть поза межами парку.

• Четверте: я будую здебільшого не в Полтаві, а на околицях. І цьому є очевидна причина — корупційна вартість виходу на земельні ділянки у місті настільки висока, що забудовникам доводиться когось обманювати: або громаду, або клієнтів. Я так не вмію, і платити мамаям, різним там блогерам чи професійним політикам-народовцям не хочу. 

• П’яте: у моїх будинках живуть мої діти, друзі та родичі. У єдиний новий садочок у Полтаві, мною побудований, ходять мої онуки. На Огнівці я добудую довгобуд за такими самим «горе-забудовником», для якого головне — гроші, а не люди. І тому мені не те що не соромно за мої проекти, а я пишаюся ними.

І останнє — просто дружня порада всім тим, хто платить за «еРку»: ви б ці гроші витратили на щось хороше. 

А полтавці все чудово розуміють: хто кому мамай. І ви це побачите уже найближчої суботи. Збір там само: біля паркану пана Сірика. Можливо, вдасться поспілкуватися і з ним, і з автором цього опусу (з колекторним запахом).