Полтава без змін, або Третє нашестя Мамая

«Я змінився, давайте працювати», — перше, що сказав Олександр Федорович, прийнявши присягу міського голови у грудні минулого року. «Ми прагнемо змін» — говорять соціологам 80% населення України. За зміни в Полтаві на минулих мерських виборах проголосувало близько 48% виборців. 

«Без змін» — для Полтави та полтавців. «Ніяких змін» — від Мамая. Усе це продемонструвало сьогоднішнє засідання міської ради. Все ті ж маніпуляції, договорняки, ігнорування думки не тільки опонентів, але і місцевих громад. Усе той же Мамай — досвідчений, хитрий, маніпулятор, здатний купити ключик до сердець будь-яких потенційних партнерів. Усі ті ж політичні амбіції місцевих політиків, які на різні шальки терезів виставляють принципи та мораль, кадрові перспективи та кар'єрне зростання. А тепер — по пунктах порядку денного. 

Старости. 

Як і прогнозувалось, жодні громадські обговорення владі не потрібні. Не потрібні сильні, незалежні, здатні стратегічно мислити лідери громад. Потрібні виконавці. Здавалося б, сам Мамай виграв би від того, щоби його кандидатури пройшли громадські обговорення. Люди б побачили не тільки своїх старост, але і готовність до діалогу міської влади. Не сталося. 

Будемо послідовно працювати над збільшенням повноважень старост. Як на місцевому, так і парламентському рівнях. Ми не мислимо категоріями одного дня. Тому війна ще не програна. 

Програма ЖКГ. 

У цьому прикладі — вся геніальна маніпулятивна сутність Мамая. Цифри програми протягом місяця змінювались 3 рази. Програма не отримала підтримки ані профільної комісії, ані бюджетної. Програма створювалась для того, щоби потім у ручному режимі перекидати мільйони гривень з однієї статті на іншу. 

Програма розвитку електротранспорту 

На питання Юрія Бражника про програми розвитку електротранспорту, міський голова сказав — «я вам розповім». Чесно кажучи, конкретні справи в сто разів важливіші за слова. Бачення Мамая щодо розвитку громадського транспорту ми вже бачили, як у попередні каденції, так і зараз. Тут все просто: дерибан маршрутів між своїми перевізниками, хаос та анархія в управлінні, занедбання комунальних підприємств. А це означає — мінус нові тролейбуси, мінус електронний квиток, мінус впорядкування логістичної схеми руху транспорту. 

Натомість — плюс роздовбані маршрутки, плюс самочинне підвищення вартості перевезень, плюс зменшення безпеки та комфорту перевезень. Учора, замість перевізника Шевчука зайшли якісь анархісти з аварійним транспортом. Сьогодні на околицях великої Полтави перевізники самостійно, всупереч чинним нормам, підвищують ціну перевезень (з 17 до 20 грн). Ось різниця між словом і ділом. 

Наша фракція уже розробляє низку заходів щодо просування транспортної реформи. Запросимо всіх колег, як тих, що роблять, так і тих, що обіцяють. 

Інститут розвитку міста. 

Я, як підприємець з досвідом, підтримую двома руками існування профільної організації, яка б залучала інвестиції, кредитні та грантові кошти у розвиток міста. 

Інститут розвитку міста має опікуватися глобальними стратегіями розвитку Полтави — короткостроковими, середньостроковими та довгостроковими. Я прихильник того, що економити на цьому не можна. 

Але… спочатку чіткий план, розрахунки, перелік необхідних кваліфікацій для збільшення штату, потім — фінансування. Сьогоднішнє рішення є компромісним. 

Ми спробуємо адресно попрацювати з інститутом, новим керівництвом та експертами. Побачимо, чи є сенс через пів року повертатися до збільшення фінансування. 

І на останок. 

Хочу сказати, що кожне слово політика, кожен його вчинок передбачає відповідальність. Це я хочу сказати як самому собі (мені, як господарнику, складно спостерігати весь цей бедлам в опозиції), так і тим колегам, які голосували за все це сьогодні. Мислити лише у форматі одного дня — це програшна життєва позиція. Перефразую Станіславського: любіть не себе у Полтаві, а Полтаву в собі.