Новооріхівську школу зберегти, не можна втратити

Село Новооріхівка Лубенського району славиться своїми знаменитими земляками. Перш за все, письменником, меценатом, громадським активістом Володимиром Леонтовичем, який збудував цукровий завод у 1909 році і вважається засновником села. Центральна вулиця в селі носить його ім’я. Цукровий завод проіснував сто років і весь час був головним великим підприємством та роботодавцем у селі, на якому працювали у чотири зміни. У 2010 році на заводі змінилися власники і через два роки він був закритий, а майно почали демонтувати і виставили на продаж.

– Зараз там проводяться роботи по демонтажу обладнання.Інформації щодо нинішнього власника у нас немає.Сказали, що майно продано дочірнім підприємством. Ми подали запит, щоб до нас з’явився власник, але він не прибув. У насусе населення було задіяне на цьому виробництві. На 95% уже було готове нове приміщення заводу, обладнане датським устаткуванням,практично готовий до роботи. А зараз все. Люди залишилися без роботи. Ми без податків.У нас бюджет сільської ради всього 2 мільйони гривень, – розповіла секретар сільської ради Ольга Іванченко.

Народився у Новооріхівці і рятівник світу ціною власного життя – Герой України Олександр Лелеченко, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС. Олександр Григорович тут виріс і закінчив місцеву школу. Саме його ім’я й носить навчальний заклад. Після присвоєння ім’я школі, Чорнобильська атомна електростанція офіційно взяла шефство над закладом, а її представники є частими та бажаними гостями тут. Саме за їх ініціативи, за вагомі здобутки школі була вручена Грамота Верховної Ради України.

Свій гімн, герб і 5-хвилинка для читання

Так здобутків у школі чимало, перш за все, освітніх – діти є переможцями районних та обласних олімпіад, по-друге, творчих – школярі активні учасники художньої самодіяльності, їздять в обласний центр виступати, по-третє, спортивних – школярі за здоровий спосіб життя, популярним є футбол, а також легка атлетика, та баскетбол.

До речі, нещодавно відбулася традиційний турнір з міні-футболу, присвячений пам’яті Олександра Лелеченка. Урочисте відкриття змагань зібрало чимало гостей на майданчику біля школи, серед яких була і помічниця народного депутата Надія Пунько, яка привітала учасників змагання та вручила символічні подарунки.

Школа має свій гімн і герб, зображення якого гордо носять школярі на піджаках. А ще в освітньому закладі впроваджена інноваційна технологія розвиваючого читання.

– Ми вже третій рік по ній працюємо. У кожному класі лежать спеціальні книжки для читання. З першого по восьмий клас. Незалежно який урок – чи це фізкультура, чи це початкові класи, чи трудове навчання чи географія, вчитель заходить і 5-ть хвилин діти читають. Ми її запровадили тому, що зрозуміли: якщо не таким чином, то інакше не змусимо дітей взяти книжки в руки. А так вони відкривають книжки і читають, і ті хлопці, від яких взагалі не чекала, читають із захопленням, – говорить директор школи Оксана Магура.

На стінах у коридорі висять витвори килимарства (раніше у школі був цілий гурток, де дітей навчали такому ремеслу, а зараз вони додають оздоблення закладу). Затишок у школі створюють спільними зусиллями і батьки, і вчителі.

У школі зараз навчається 188 дітей. Це одна з найбільших шкіл в районі. 50% школярів підвозять із сусідніх сіл: Березівки, Величківки, Кривелівки, Ромодану, Оріхівки Лубенського району, а також з Новачихи Хорольського району. Раніше в школі навчалося 450 дітей і навіть не вистачало місця в приміщенні, діти навчалися у дві зміни.Тоді ж швидко добудували нову школу (прибудову), в якій зараз садочок орендує перший поверх, і поряд звели будівлю, яка мала бути спортивним комплексом. На жаль, із закриттям цукрового заводу, значно зменшилася кількість школярів і потреба у нових приміщеннях відпала.

Нові енергоефективні вікна замість заклеювання старих рам

Кілька років тому школу почали енергомодернізувати шляхом заміни вікон. У 2016 році, для здійснення цих задумів, народний обранець Костянтин Іщейкін залучив 480 тисяч гривень державної субвенції. Завдяки цьому в навчальних класах та коридорах встановили нові віконні блоки.

– Нові вікна для нашої школи дуже потрібні. Старим вікнам уже більше 50-ти років, про яку функціональність можна говорити? Різниця у кімнатах, де стоятьновіта старі вікна суттєва. Їх постійно відкриваємо на провітрювання, бо спкотно, в той же час, у класах зі старими вікнами дуже холодно, взимку діти навіть рукавички вдягали, – зазначила Оксана Олександрівна.

У початкових класах вікна енергоефективні, діткам тепло і затишно. У 2-му класі навчається 23 учні. Минулого року батьки вирішили осучаснити кімнату й розмалювали стару шафу фарбами, намалювавши лісову школу, і покрили лаком. Три великих вікна із новими блоками, додають ще більше світла й простору.

– Стало набагато тепліше. З тим підклеюванням, утепленням ми тут намучилися. Вікна старі, зношені, і рами такі були жахливі в середині, що ми клеїмо, а воно відвалюється, не тримається папір через протяги, – розповіла учитель початкових класів Тетяна Сторчак.

У школі важливу увагу приділяють здоровому способу життя, школярі проводять чимало часу в спортивному залі. Тут теж замінили вікна на нові, вони відкриваються і дають змогу постійно провітрювати приміщення.

– Порівняно з тим, що було із старими вікнами, то тепліше стало. Вікна великі, зате світлі, на них поставили решітки. Два рази на тиждень у нас  спортивні секції, чи то футбол, чи баскетбол, постійно займаємося, граємо. То взимку дуже тепло, комфортно, можна проводити заняття. Гуртки від центру дитячої творчості тут теж проводять роботу.Дорослі взимку просяться грати у волейбол, жінки приходять займатися спортом, – розповідає вчитель фізкультури Віталій Голуб. – Дітки тягнуться дофізкультури,задоволені, і мені приємно. Мають здобутки з легкої атлетики, оскільки я й сам нею займався. Школярі постійно учасники обласних змагань, в районі перемагають. Баскетбольна команда дівчаток І-ше місце зайняла у меншій віковій групі. Я прагну до того, щоб менше біля ґаджетів сиділи, а вели  здоровий спосіб життя, дівчата мали красиву фігуру, а хлопці– мужню статуру. Це точно всім в житті згодиться.

 «Для чого ви виставляєте свої свята? У вас такий страшний асфальт!»

Внутрішнє подвір’я школи із новою бруківкою. На майданчику, вимощеному нею, проводяться лінійки, урочисті заходи, та й взагалі дітлахи постійно бігають і граються. А ще зовсім недавно весь естетичний вигляд псував старий, нерівний асфальт з ямами. Батьки, учителі й всі небайдужі написали колективний лист до народного депутата із щирим людським бажанням – відновити шкільне подвір’я. Костянтин Євгенович зміг залучити з державного бюджету 200 тисяч гривень на нову бруківку.

– Я вже третій рік тут працюю, то коли прийшла, бачила багато випадків, коли діти падали, особливо маленькі. Вони постійно бігають і перечіпаються через  камінці, ямки, канавки. А зараз прекрасна бруківка, ми за нею дивимося,  замітаємо постійно. І вигляд значно змінився. Ми дуже раді, що нам так поталанило і замінили тверде покриття, – радіє змінам учитель історії та географії Юлія Гриценко.

На старому асфальті збиті десятки колін і порвано одяг. Особливо це помічали батьки початкових класів, дітлахи яких після активних ігор часто поверталися із зіпсованими штанами чи колготами.

– Нам навіть в Інтернеті писали під фотографіями: «Для чого ви виставляєте свої свята?У вас такий страшний асфальт!». Зараз інша справа, несоромно проводити урочистості.Ми дуже вдячні за те, що Костянтин Євгенович нас підтримує. Поки що, допомоги в таких сумах, як від нього,ми ще ні від кого не бачили. Звісно що для того, щоб він міг знаходити фінансові можливості, йому багато доводиться працювати в Києві. Алеколи люди вибирають народного депутата, звичайно вони чекають від нього результатів, вирішення нагальних проблем, і нікому не цікаво чого це йому вартує, скільки часу та зусиль він витрачає під кабмінівськими кабінетами… До кого ж нам звертатися, як не до народного депутата. І дуже добре, що у нас є такий народний обранець, – підсумувала керівник навчального закладу.

Тріщини по всіх стінах утворилися буквально за останній рік

Як виявилося, приїзд помічника Дмитра Кубрака до Новооріхівки став дуже вчасним: будівля школи, якій уже півстоліття, нині знаходиться в майже аварійному стані. Причина тому – тріщини по всіх стінах, які утворилися буквально за останній рік. У практиці роботи помічників народного депутата на окрузі є безпосереднє вивчення проблем на місцях, перед тим, як скласти рекомендації народному депутатові. Ще два роки тому, перебуваючи в цій школі, тріщини на стінах були де-не-де, зараз же вони стали значно більшими та утворилися у нових місцях.

– Ми зробили проект і він лежить на експертизі. Там на 954 тисячі гривень потрібно зміцнювати фундамент і проводити стягування стін. Ті маяки, які поставили давно на стінах – стоять, а на нові ми і не дивимося, бо за два-три роки, ота стіна, де їдальня, біля колодязя, ще більше тріснула. Ми вже обгородилися, місцями цегла починає вивалюватися зі школи, – бідкається директор школи. – Школа 1967 року. Я боюся, що вона почне руйнуватися. Експерт каже, що це специфіка нашої місцевості, тут ґрунт такий сам по собі, що просідає.

Тому головним питанням у обговоренні з колективом стали шляхи вирішення проблеми з аварійним приміщенням. Такий надзвичайний стан школи дуже стурбував народного депутата:

– Перебувати у такому приміщенні – це загроза життю й здоров’ю не лише працівників закладу, а й будь-кого з дітей. Потрібно терміново провести якісну і достовірну експертизу, визначити подальші кроки щодоліквідації цієїзагрози. Чи можна її укріпити, чи взагалі потрібно шукати інше приміщення – у будь-якому разі, я не буду стояти осторонь. Головне, що Новооріхівську школу треба зберегти, не можна втратити. І це не просто правильно поставлений розділовий знак у реченні – це конкретні справи,– підкреслив Костянтин Іщейкін.

Прес-служба народного депутата України