Дбати про старше покоління – наш людський обов’язок

У 2004 році відкрили у Воронинцях будинок для самотніх, літніх людей. Переважна більшість жителів мають дуже поважний вік – 88-93 роки, деякі з них мають фізичні обмеження і не можуть підніматися з ліжка, деякі пересуваються завдяки засобам реабілітації. Доглядають стареньких 14 працівників, серед них і санітарки, які безпосередньо допомагають в усьому, і медична сестра, і кухарі, і лікар, який кілька разів на тиждень відвідує заклад.

Завідує цим відділенням молода й тендітна Марта Макаренко, яка вже третій рік поспіль «світить яскравим сонцем» у цих стінах: до кожного привітається, з кожним поспілкується, потурбується станом здоров’я, подбає, щоб усім були забезпечені. Робота ця звісно не для людей слабким духом, адже кожен підопічний зі своєю історією, чимало зі складною життєвою долею, особливим характером, та всі з них хочуть уваги та звичайного доброго людського слова та хоча б мінімального домашнього затишку.

• У нас всі одинокі люди, тому потребують особливої уваги. Працівники дуже стараються всім допомогти: купають, переодягають, комусь підгузок одягти треба, допомагають обслужити, лежачих всіх годують з ложки. Проводимо святкове дозвілля, з територіального центру приїжджає колектив художньої самодіяльності. Люди віруючі, просять щоб богослужіння проводили. У нас чотириразове харчування. Кожного дня молочні, м’ясні продукти, овочі, фрукти, печиво, солодощі є, – розповідає про заклад Марта Миколаївна. – Щорічний медичний огляд обов’язковий, якщо потрібно комусь у лікарню – відвозимо. У нас відділення поділено так: одна частина, ті,хто ходе і можуть себе обслуговувати, інша – це лежачі, і тяжкі пацієнти. У нас тільки з району люди проживають, просяться й з інших районів, бо у нас відділення невелике, санітарочки можуть кожному увагу приділити, а не так, як у закладах, де по 300 підопічних.

  

  Запах смажених страв тепер не шириться будівлею

  У кімнатах проживає по 2-3 особи, працівники намагаються підтримувати належний вигляд у всьому приміщенні, проте, воно вже зовсім старе і потребує ремонту,  і дах, і особливо стара підлога, по якій пересуваються старенькі на візках та ціпках. Та першочерговою потребою у закладі була відсутність вентиляційної системи, без якої важко було дихати, як і підопічним, так і працівникам, а у спекотну пору року взагалі не можна було втриматися. Перед новим роком по всіх кімнатах, на коридорі та на кухні облаштували вентиляцію. Тепер усі відзначають свіжість повітря.

  • Я  півроку тут проживаю. Скажу так, що коли вентиляції не було, то в коридорі такий запах стояв, що дихати не було чим, а літом тут кажуть, що взагалі не можна було втриматися. А тепер бачите –  увімкнули, півгодини поробило – повітря свіже. І по палатам теж легше дихати. Люди ж там далі є взагалі лежачі, вони ж не встають. Це ж запах постійний. Дякую народному депутату Костянтину Іщейкіну, що допоміг встановити вентиляцію. Дай Бог йому здоров’я. Аби у нас усі депутати такі були, то ми б і жили нормально, –  говорить пенсіонер Валерій Дятленко.

    

    А ще Валерій Олександрович просив передати, що у закладі дуже смачно і різноманітно годують. Два кухаря та помічник кухаря працюють з 5-ї ранку до 19 вечора, аби забезпечити всіх харчуванням. До речі, на кухні також обладнали нову вентиляцію, тепер при приготуванні будь-яких смажених страв, запах не розноситься по всьому коридору і кімнатах.

    – Нам зробили вентиляцію, набагато свіжіше повітря стало, бо був дуже неприємний запах. Тепер люди говорять, що значно краще стало. Відчуваю різницю, бо запах жахливий стояв, навіть коли додому після роботи повертаюся, від мене теж стояв цей запах, а крім того стіни чорніли, а це ж гігієна, – зазначила завідуюча відділенням.

    

    Медична сестра Олеся Гончарова розповіла, що без вентиляції не лише складно було дихати, а й взагалі шкідливо перебувати у таких умовах.

    – Зовсім не було вентиляції, тепер стало набагато краще, це дійсно нам потрібно було. Звісно ще треба ремонт зробити у харчоблоці, коридорах, підлогу. Ми повністю на державному забезпеченні, допомоги як такої, ні від кого немає, – повідомила медичний працівник.

    

    Майже третина населення Оржиччини – пенсіонери і люди з обмеженими можливостями

    Утримання однієї людини в рік державі обходиться близько 50 тисяч гривень. До закладу приймають усіх людей похилого віку з району, які не мають рідних, або їхні діти є пенсіонерами, або інвалідами. Беруть і тих у кого є діти, але вже на платній основі. Є обмеження для людей з психоневрологічними відхиленнями та онкозахворюваннями.

    – У нас в районі з 23 тисяч населення, близько 8 тисяч – це пенсіонери і люди з обмеженими можливостями. Будинок для людей похилого віку розрахований на 28 місць, з них 2 соціальні – коли, наприклад, взимку є безхатченки, які в холодний період можуть обігрітися, або як карантинна кімната, коли приходять нові люди для адаптації на 2 тижні.  Дякуючи народному депутату Костянтину Іщейкіну, нам вдалося залучити для цього закладу колосальну суму – 300 тисяч гривень, щоб хоч щось почати роботи в ньому, щоб осучаснювати приміщення. Крім цього, ще 350 тисяч державної субвенції виділено для придбання соціального таксі. Зараз у нас є така можливість надавати послуги для людей з обмеженими можливостями. Ми звернулися адресно до кожної людини з роз’ясненням, а їх у нас близько 80, щоб знали, що є таке таксі, і ним можна користуватися. Як колись сказав Костянтин Євгенович, «дбати про старше покоління – наш людський обов’язок», з таким підходом і працюємо – наголосив директор територіального центру Микола Чепа.

    

    Прес-служба народного депутата України