Як я вийшла з рамок комфорту та знайшла себе у новій професії?

1. З дитинства хотіла сама заробляти.

Ще у п’ять років займалася «підприємницькою діяльністю». Поки батьки не бачили, бігала продавати зібрані власноруч квіти та власні малюнки. На морозиво заробляла, доки не «спалили»

Серйозно працювати хотіла ще років з дванадцяти. Вік не дозволяв цього, тому допомагала в роботі батькам.

У школі, куди вступлю — до ПУЕТ. Батьки привили любов до готельно-ресторанної справи. Я народилася у цій сфері. А можливість працювати та їздити на стажування закордон — беззаперечний плюс обраної спеціальності.

Одна з перших лекцій в університеті

Улітку перед вступом працювала офіціантом одного з найпопулярніших закладів Полтави ― «Вілла Крокодила». Від роботи отримувала кайф: нові знайомства, знання, досвід та багато смачної їжі. Постійно зустрічала сучасних зірок: «Время и Стекло», Потап, Макс Барських, The Hardkiss,  спілкування з якими давало поштовх вперед та надихало на досягнення.

З групою «Время и Стекло»

Не припиняла працювати навіть після вступу до університету. Не знаю, щоб робила у відпустці. Мабуть, все-одно приходила б на роботу.

Відкривала для себе нові заклади  зі своїми «стандартами» та набиралася досвіду. У ресторані «Food&Forest» (спа-комплекс «Верхоли») зустріла Олю Фреймут. Окрім фото на згадку, ми трохи поговорили про правильне харчування та інтер’єр закладу.

Мені подобалося дивитися програми з нею, і тоді замислилася: «А чи зможу я колись досягти її успіху?»

З Олею Фреймут

Два роки «общепіту» навчили оперативно реагувати на екстрені ситуації, стримувати злість та розбиратися у людях.

2. Телебачення стало наркотиком, за яким частенько сумую.

Замислилась, чи можу досягти чогось більшого, відкрити себе з іншого боку? Ходила вулицями, надихалася та шукала роботу у новій сфері. Зайшла до ТРК «Лтава», де привітно зустрів охоронець. Він направив до відділу кадрів.

Поспілкувалася з керівництвом і мене взяли на роботу! Пропрацювала майже рік на ранковій програмі. Кожного дня прокидалась о 5-ій і бігла на улюблені ефіри.

Ранок на Лтаві

Щодня зустрічала нових людей, дуже різних та творчих. Постійно хотілося все більше працювати, їздити на зйомки, начитувати тексти. Телебачення стало наркотиком, за яким частенько сумую.

Писавши автобіографію на сайті «Лтави», дещо згадала. У дитинстві, дивлячись телевізор, хотіла потрапити по той бік екрану. Із захватом переглядала дитячі програми. Досі пам’ятаю улюблену ― «Шкідні новини». Тоді мріяла опинитися на місці ведучих.

Проходячи повз будівлю телебачення, споглядала у вікна, уявляючи як там казково. Дитяча мрія здійснилася. Я стала частиною драйвової родини «Лтави». І вже з вікна цієї казкової будівлі спостерігала за людьми, що проходячи, певно, теж про щось мріяли.

Після ефіру

За цей період зрозуміла, що можна досягти всього, що забажаєш. Потрібно любити свою справу і старанно працювати.

3. Спочатку почувала себе Пенні з «Теорії великого вибуху»

Знайомства на «Лтаві» пройшли недарма. За збігом обставин, знову змінила свою професію. Пішла у SMM.

Мене запросили на співбесіду до амбіційної команди «Yoda Consult». Перший, хто зустрів, ― песик породи «Барон», як називаю. Пушок мене обійняв, і я зрозуміла, що знайшла нову роботу.

Зустріч з Пушком

Спочатку почувала себе Пенні з «Теорії великого вибуху» — дівчини серед ботанів. Вже звикла. Просто стимул навчатися став ще сильнішим. Тим паче, на робочому місці стоїть статуетка сови — немає шансів облажатися.

Тепер, головне — не зупинятися та доводити собі, що можу та вмію. А якщо ні — навчатися і розвиватися!

Частина команди YodaConsult

***

Тепер не боюся змін. Вірю, що все відбувається якнайкраще для розвитку особистості. Хочу пізнати себе та світ довкола. Ставати кращою щодня, щоб сказати: «Я виросла над собою вчорашньою, тепер треба дорости до завтрашньої!».