Чи потрібні «Полтаватеплоенерго» та «Полтававодоканалу» клієнти?
Вчора з’явилася новина, що «Полтавагаз», не витримавши конкуренції з запропонованими державним НАК «Нафтогазом» цінами на газ для населення, раптом знизив свої захмарні (ще недавно начебто «економічно обгрунтовані») ціни, намагаючись повернути втрачених клієнтів.
Щось подібне загрожує в недалекій перспективі і найбільшим комунальним підприємствам області «Полтаватеплоенерго» та «Полтававодоканал».
Знайомлюся з матеріалами до чергової сесії, які минулого тижня почали активно надходити на поштову скриньку.
Зупинюся на сьогоднішньому засіданні постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, енергозбереження, будівництва, транспорту та зв’язку. На якій мої колеги обговорювали підвищення тарифів на послуги теплопостачання для споживачів послуг комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтаватеплоенерго».
В мене виникло ряд зауважень і застережень, якими я маю поділитися з колегами-депутатами і виборцями.
1.Керівництво Полтавської обласної ради фактично перемудрило саме себе, коли так вперто наполягло на тому, що «Полтаватеплоенерго», так само як і «Полтававодоканал», які переважно обслуговують жителів м.Полтави, мають належати обласній раді. А не бути передані саме місту Полтава. Як це є по всій країні. Адже не з обласними радами, а саме з ОБРАНИМИ ОЧІЛЬНИКАМИ МІСТ та Асоціацією міст України 30 жовтня на рівні Кабміну, тобто держави, був підписаний Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання тепла та гарячої води у прийдешньому опалювальному сезоні (2021-2022 рр).
І саме міста, і аж ніяк не обласна рада, згідно цього Меморандуму, отримають для компенсації втрат своїх теплогенеруючих підприємств додаткові 4% ПДФО, субвенції з державного бюджету та додатковий акцизний збір.
Виглядало так, що голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький щонайменше розчарований урядовим Меморандумом. І його закиди, що мовляв, Меморандум же підписали тільки три голови міст і це не догма, виглядали просто таки маніпулятивно. Адже залишаючи підприємства в комунальній власності області, їх підштовхують до неминучої фінансової прірви. Питання невідворотнього банкрутства «Полтаватеплоенерго» вже пролунало під час сьогоднішнього засідання комісії(((.
Недаремно «плавав» пан Біленький, відповідаючи на питання моїх кременчуцьких колег-депутатів (Іван Москалик, Олег Дядик), чи він направду за підвищення тарифу на опалення для людей. Так само, непереконливо звучали його пояснення, чому він «вчепився» в те «Полтаватеплоенерго», не випускаючи його з обіймів обласної ради. Адже очевидно, що сама логіка змусить громади рвати свої стосунки з фактично монополістами, які на сьогодні не здатні надавати конкурентні комунальні послуги населенню. І захмарні тарифи тільки підштовхнуть і споживачів комунальних послуг, і керівників громад шукати альтернативні шляхи, як бути з теплом взимку.
2.Я не отримала чіткої відповіді, чому «Полтаватеплоенерго» пропонує підвищити ціну на тепло для людей на 59% з майже 1600 грн. до майже 2500 грн. за тисячу Гкал. З усього болісного обговорення, коли представники підприємства намагалися відповісти на конкретні питання депутатів, я зрозуміла, що ініціатори такого підвищення не можуть прозоро і доступно пояснити, чим саме воно викликане. І чи дійсно саме ця ціна є економічно обгрунтованою. І логічно, що розгляд цього питання закінчився нічим. Головуючому на засіданні не залишалося нічого іншого, як перенсти його розгляд на наступне засідання.
3.Ну і самим «цікавим» і непояснюваним виявилося питання створення дочірнього підприємства «Полтаватеплоенерго». Не цілком доречне і назріле питання оптимізації фінансово-господарської діяльності монополіста, не передачі його місту Полтава, а саме чомусь створення дочірнього підприємства. Щоб що?.. Щоб знову «планово» накопичувати заборгованість перед НАК «Нафтогазом»? Щоб мати змогу завести до «годівнички» ще одного чи декількох – але вже приватних - постачальників газу? Тому що версія доцільності його створення, мовляв, для забезпечення роботи двох твердопаливних котлів не витримує жодної критики. Мені одразу спало на думку, що щось подібне ми вже бачимо на прикладі «Полтаватепло». Для чого масштабувати негативний досвід, мені особисто незрозуміло.
4.Ну і наостанок: в мене, як у фінасиста склалося таке враження, що і «Полтаватеплоенерго», і «Полтававодоканал» – це єдині підприємства в області, які купка до них причетних і надалі намагається всіляко «годувати» коштом обласного бюджету. При цьому анітрохи не переймаючись проблемами теплогенеруючих підприємств, наприклад, Кременчука, інших громад.
5.Переконана, що сьогоднішнє намагання латати дірки одних з найбільших комунальних підприємств області - «Полтаватеплоенерго» і «Полтававодоканал» коштом обласного бюджету - є продовженням неефективного управління, корупційних схем і цілеспрямованим, умисним доведенням їх до банкрутства. А також дискримінацією по відношенню до комунальних підприємств решти громад. І цьому рано чи пізно саме життя покладе край. Час починати думати не тільки про гроші обласного бюджету, а про своїх клієнтів.
Ірина Степаненко, депутат Полтавської обласної ради.
