Празькі канікули, або як вижити в чеських святкових чергах

З одного боку, мене, як туриста, підкупило, що все місто на 150% працює для мандрівників: історичні пам’ятки та архітектурні споруди на кожному кроці. Між ними швидко курсувати і пішки, і на будь-якому транспорті: краса починається вже на виході з тролейбуса або метро. Але, уявіть, більшість визначних місць для жителів Праги — їхній дім. Як, наприклад, Празький Град — найбільший замковий комплекс у світі за Книгою рекордів Гіннеса. Тут розташована рівно половина пам’яток столиці, куди сходиться натовп туристів. І це, водночас, резиденція Президента республіки та домівка для тисяч мешканців Праги.

Найпопулярніше місце в найбільшому замковому комплексі Європи

З іншого боку, підсумовуючи відгуки про столицю від місцевих, а також приїжджих, що вирішили осісти тут — місто практичне та комфортне для життя. Розвинута інфраструктура, можливість розпочати свій бізнес за 500 євро і змусити його одразу працювати на тебе. А ще, відчуття безпеки, місцева гостинність та загальна атмосфера вічного свята через нескінченних відвідувачів. Тож, в Празі добре і її мешканцю, і туристу.

Кілька цікавих фактів та спостережень в підкріплення моєї думки:

Чи існують мешканці Праги?

Місцевих в Празі зустріти важко, але кілька разів вдалося: в книжковому, де зі мною намагалися спілкуватися чеською — погана ідея, адже я все одно відповідала  англійською. Біля головного собору Праги, куди полісмен не дозволив увійти, і дуже чеською англійською, промовляючи кожну букву «р», пояснював, що ми прийшли запізно.

Ще раз я побачила місцевих на найзалюдненішому місці Праги — Карловому мості. Трійка людей в спортивних костюмах продиралися крізь туристів під час запланованої нічної пробіжки. Дивно лише, що вони не знали, що тут доведеться не тільки збавити темп — а й взагалі йти пішки та часом зупинятися.

Метушня на знаменитому Карловому мості

Рівень життя в місті можна оцінити за тим, що мешканці столиці рідко коли зустрічалися працівниками індустрії туризму. Вочевидь, вони мають серйозні роботи і намагаються уникати таких набридливих нас.

Мова і туристи

На вулицях Праги я чула стандартний перелік мов, якими найчастіше говорять в усіх туристичних точках світу — англійською, німецькою, французькою китайською або японською, часто — українською. Та лідер цього разу — російська. Прогулюючись вуличками Праги часом виникав дисонанс між архітектурою, що навколо, і мовним середовищем, в якому знаходишся. Ця любов російських туристів до Чехії взаємна — в половині магазинів. ресторанів, готелів та таксі — вам запропонують перейти на «великий и могучий».

Висновків не робитиму, гадаю, наш народ ладен говорити англійською вільно, тож нам послуги з переходом на рідну мову і не знадобляться.  

Дивні автомобілісти Праги  

Більше ніж 60% мешканців не «перевзувають» свої авто в зимову гуму. Зими тут переважно теплі, та сніг випадає. А коли він таки лягає в п’ять сантиметрів — місцеві залишають свої машини та пересідають в громадський транспорт. Цей феномен мені пояснили страхом чехів перед засніженими дорогами. Полтавським водіям їх точно не зрозуміти, однак я сама стала свідком завмирання життя на дорогах Праги навіть під час дощу.

Крім цього, місцеві автомобілісти залишають машини ночувати прямо під домівками. При чому на дорогах, а не на спеціальних паркувальних майданчиках, які є в Полтаві перед під’їздами. Тож можете самі оцінити, наскільки безпечно жити в Празі.

Mercedes-Benz з московськими номерами та Сherry з львівськими (на дальньому плані)

Подорожуючи Європою ще п’ять років тому, я зустрічала безліч машин з російськими, рідше — українськими номерними знаками. Цього разу, пильно придивляючись — знайшла лише одну машину з львівськими номерами, дві — з московськими.

Феномен національної чеської кухні

Кожна країна має в арсеналі своїх страв щось особливе. Але, якщо придивитися — це страви з однакових інгредієнтів, приготовані в іншій формі. Чехи, наприклад, пишаються своїми кнедликами  — нашими галушками. Єдина відмінність кнедликів від нашої, суто полтавської візитної картки — місцеві подають їх абсолютно до всіх страв, навіть до солодкого.

Решта чеської їжі — жирні страви, частіше за все зі свинини, і що більше порції — тим краще, за логікою місцевих. Харчування місцевих нагадує раціон скандинавів. Що дивно, оскільки Чехія — не країна морозів, і її мешканцям калорійна їжа не так потрібна.

Важка чеська кухня — свині реберця та картопля

Та у всіх ресторанах все одно варіюються близько чотирьох страв з тих самих інгредієнтів. І якщо вам набридне куштувати те саме, нове ви навряд чи знайдете в ресторанах місцевої кухні.

Подорож містом, або хто крайній в черзі до черги?

У Празі завжди багато туристів, на новорічні свята їхня кількість, здається, збігається з кількістю мешканців столиці. Час, який ви плануєте витратити на подорожі можна сміливо помножити на два і тоді ви отримаєте реальну кількість годин, що піде на відвідування всього визначного. Тут, у цей час, щоб дістатися оглядового майданчика, ми простояли в кількох чергах: спочатку, аби зайти на територію пам’ятки, після чого потік людей втиснув нас до черги в чотири ряди, щоб дістатися клаптика землі для фотофіксації краси Праги. Воно того, звичайно, вартувало.

Оглядовий майданчик з виглядом на центр Праги

І ще кілька корисних порад для потенційних туристів:

• Для подорожі не обов’язково купляти місцеву сімку, аби мати карту в смартфоні. Якщо прогрузити Гугл карти заздалегідь, знаходячись в зоні Wi-Fi — вони збережуться і водитимуть вас містом.

• Аби вас не надурили з курсом валют, у перший день поїздки переконайтеся, що маєте і чеські крони, якщо ви приїхали до країни з євро. В євро з вас братимуть більше, ніж якщо б ви розрахувалися кронами.

• Бронювати готель краще максимально близько до центру міста, аби виснаженими після насиченого дня не трястися додому більше за півгодини, хай навіть і в комфортних трамваях.

Прага — чарівна. Якщо ви ще питаєте себе, чи варто туди їхати — не сумніватися, вам сподобається.