Олександр Трухін, Фахраддін Мухтаров «кришують» Сергія Жука

Завтра, 24 грудня, має відбутися позачергова сесія обласної ради, де розглядатимуть проект рішення «Про внесення змін до рішень облради». У цьому рішенні Сергія Жука зі складу екологічної депутатської комісії переведуть на посаду голови правоохоронної депутатської комісії. 

А лобіюють його переведення саме Трухін та Мухтаров, адже мають власні грішки. І їх потрібно виправляти перед партією. А Хардін, звісно ж, отримає щось поцікавіше цієї посади. Дійсно, виходить такий собі метод батога та пряника. 

Але те, кого вони хочуть поставити головою правоохоронної діяльності – на голову не налазить. Адже на біографії Сергія Жука немає місця, де ще б можна було дописати нові «досягнення». Чи це такий жарт? Але ж ніби не 1 квітня, а Новий рік на носі. 

Давайте трохи по черзі згадаємо, чим так славетний наш сьогоднішній герой. 

Для початку в голову приходить історія з Біликами та місцевим свинокомплексом, епопея щодо якого триває з 2011 року. Тоді російські інвестори з Бєлгорода збудували його, а згодом забійний цех у Решетилівському районі. 2017-го жителі добилися того, аби підприємство закрили через численні порушення законодавства.

Перед початком роботи МОЗ видав ТОВ «Бєлгранкорм-Полтавщина» санітарно-епідеміологічну експертизу щодо утримання до 12 тис. голів свиней на рік, побудови локальних очисних споруд для стоків і повітря. Компанія також обіцяла жителям 180 робочих місць.

Спочатку виявилося, що свинокомплексу не потрібно багато працівників, він достатньо автоматизований. Послугами місцевих мешканців скористалися лише на етапі будівництва підприємства.

Потім з’ясувалося, що на підприємстві утримується до 60 тисяч голів тварин!

Очищенням стоків і повітря за роки роботи росіяни не займалися. Тому жахливий сморід перетворив життя у Біликах на кошмар.

Опинившись у «газовій тюрмі», з 2013 року мешканці почали боротися за закриття підприємства. Початок війни на сході України трохи змінив плани власників — вони змінили назву свинокомплексу на ТОВ «Сільські традиції», щоб зв’язок із Росією був не таким очевидним. Та ставлення до довкілля росіяни не змінили.

Тоді до гри вступив Сергій Жук, якому в Бєлгороді запропонували стати співвласником підприємства, щоб він допоміг зберегти поголів’я. А в Кобеляцькому районі Жука тоді вже гарно знали за його вміння орудувати ділянками та вирощуванням кукурудзи за їхніми межами. Тому місце для зайвих свиней він знайшов доволі швидко. 

А нечистоти, що утворювались від худоби, просто зливали в канави, які швиденько вирили бульдозером. І ніяким чином же не сприяли видаленню тих відходів. Як наслідок – на сьогодні маємо повністю вбитий ґрунт, який ніхто не збирається рекультивувати. 

Ще одна цікава історія – про цукровий завод у Біликах, який хочуть перебудувати під сміттєпереробний. Ініціативу ж, звісно, подав сам Жук. Адже інші громади, що відмовились будувати переробний завод, просто «не розуміють усієї ситуації».

Замовчує депутат тільки про сморід, з яким доведеться жити тутешнім людям і про сміття, що звезуть сюди з кількох районів області. Крім того, будівництво такого підприємства саме собою передбачає облаштування полігону для твердих побутових відходів, адже решти сміття після перероблення неодмінно залишатимуться. Куди їх діватимуть? Звичайно, закопуватимуть у землю — разом із Біликами.

Але причина того, чому він так хоче збудувати цей завод – доволі проста, адже на це дають цілих 100 мільйонів доларів. Думаю, що в освоєнні таких коштів всі знайдуть свій інтерес окрім громади.

Але для Жука екологія це взагалі якась вельми кохана історія, з якої він не хоче вилізати, здається, ніколи. Воно й не дивно, людина ж працює в складі екологічної депутатської комісії! 

Напевне через це він захопив в Біликах в оренду луки та сіножаті на 260 гектарів, а потім перетворив їх на ріллю, залишки добрив з яких стікають прямо у Ворсклу. Сплачує за них по 200 гривень за гектар, а використовує як орні землі, що на хвилинку вартують близько 4 тисяч гривень за гектар. Непогана така економія. 

Незаконне перетворення сіножатей у ріллю, несплата правдивих податків до сільради — не єдині гріхи Жука. Річ у тому, що він нищить екосистему.

Як з’ясували активісти, залишки гербіцидів і добрив з розораних земель потрапляють до Ворскли. Ці речовини знижують вміст гумусу у ґрунтах і знищують рибу в річці. Щоб «зайве» стікало до Ворскли під час можливої повені та сильних злив, Жук викопав зливні колектори й канали для стоків з полів до річки. Під водою активісти навіть знайшли виходи від труб: страшно уявити, що саме ними стікає до Ворскли. 

Крім того, щоб «розширити» поля, горе-орендар вздовж них вирубав ліс. А головна іронія все ще актуальна, адже Жук — заступник голови комісії з питань екології та раціонального природокористування.

То є питання, якщо він так «екологічно» відстоює Полтавщину й особливо  Білики, то що буде на посаді голови комісії з питань правоохоронної діяльності? 

Цікаво, але страшно уявити. То може не треба?