Константа і 2 шляхи

Влада і народ. Народ і влада...

Так історично склалося, що це в нашій країні дві різні площини. У свідомості народу. І влади.

Ця розділеність нав'язується й далі. Владою. І Опозицією, яка прагне до влади. 

Бо владній площині це вигідно. Тому й опозиції, яка колись буде владою, це теж вигідно. Потенційно.

Так, якщо народ і влада - це різні площини, то кожна з них живе своїм життям.

Владна площина живе сама по собі з великим задоволенням. Тільки для неї є одна необхідна умова існування - вона може так самостійно жити за рахунок площини народу.

Тому владна площина (і влада, і опозиція) робить усе для того, щоб народ жив своїм життям. Але на межі незадоволення. Не переходячи її. Бо в іншому випадкові це загрожує такій системі, й владна площина може змінити гравців або взагалі зруйнуватися.

Межа постіно вимірюється. В тому числі Майданами.

Безрезультативність сьогоднішнього Майдану також вказує на те, що сьогонішні лідери не прагнуть звести все в одну площину - площину народу.

І така двоплощонність поки що є константою для нас.

В інших країнах (де депутати та мери їздять на велосипедах) народ і влада є в одній площині.

Це народу більше вигідно, ніж при нашій моделі. Народ там про це розуміє. І тримає ситуацію в своїх руках. Що прямо протилежно нашому станові справ.

Там теж константа. На мій погляд, вона більш стабільна.

У нашого народу є 2 шляхи:

1. Залишити дві площини. Змиритися з цим. І жити далі, даючи можливість владній площині жити своїм життям за рахунок народу.

2. Створити одноплощинність влади й народу. Тут треба зрозуміти, що цьому будуть перешкоджати й влада, й "опозиція". Їм це не потрібно.

І для того, щоб досягти народу кращий для себе ж варіант, потрібно діяти самому народу. І ніхто крім нього самого йому не допоможе. Самоорганізовуватися. Пропонувати третю альтернативу. Вигідну для себе ж, народу, перш за все.

Для цього повинна бути готова свідомість. Та прагнення.

Майдан цьому допомагає.