2012. Кінець фільму

Остання робоча п'ятниця. 2012 рік. Рік, якого давно всі чекали, і який кожен пережив по-своєму.

Інтрига супроводжувала увесь рік.

Євро-2012.

Вибори.

Кінець світу.

Зараз фінішна пряма. Спортсмени на ній рідко оглядаються назад. Переважно дивляться вперед, намагаються як можна швидше перетнути фінішну лінію...

Чим запам'ятався?

Своєю шорсткістю.

Чорне - біле. Радість - смуток. Україна - США. Народження сина - смерть друзів. Свобода - Комуністи. Надії - розчарування. Лінь - натхнення. Всього було...

21 грудня. Не вірив у щось неймовірне. Але думки, що все в житті можливо, змушували до роздумів над тим, що було, що зроблено, що невстиг, чи вірно розставляв пріоритети, що б змінив, а що б не робив...

День був, як звичайний. Нічим не вирізнився. Але шлейф від думок та висновків залишився.

Декілька днів пройшло.

Дзвінок від товариша, з яким давненько вже не спілкувався.

- Ти знаєш останні новини?.. -  запитує.

- Що ти маєш на увазі?

- Саня помер.

Лікар. Товариш. Старший на 3 роки. Чудова людина! Випав з вікна. Сам. Двоє донечок. Причина відома тільки йому... Скоріше за все - гроші. Точніше їх відсутність. Перед цим отримав тяжку травму біля банкомату, знімаючи гроші з картки...

Все. Провели Саню в останню путь. Зібралося все село.

Третя втрата молодої людини з мого оточення за цей рік. Перші двоє - 20 років і молодше. Рак. Відсутність грошей.

Ці останні події примусили озирнутися навколо. Побачити ті речі, які поряд. Які є найціннішими в житті. Які ми топчемо своєю буденною зайнятістю. Які не помічаємо, сидячи за екранами компьютерів. Які треба берегти і цінувати понад усе!

Дякую тобі, 2012-й року, за твою неоднозначність, кострубатість та мудрість, яку ти мені приніс! Життя продовжується, брате!