Про законослухняність або чому я не викидаю папір поза сміттєвою урною

Хотілося б розпочати цей допис зі слів "на щастя", але вимушений стартувати з "на жаль"... Подивимось, чим же він закінчиться?

На жаль, питання законослухняності в нашому теперішньому українському житті стоїть дуже гостро. Законослухняність тут я розумію в широкому сенсі, тобто не тільки виконання написаних законів, а й неписаних традицій та встановлених порядків. Ми пронизані цією проблемою скрізь: у сім'ях, у громадах, у школах, на роботі, у транспорті, у державних органах, на виборах та навіть у судах та каральних органах, що взагалі суперечить здоровому глузду!

Мене давно цікавили питання: чому ж так? чому ми не виконуємо закони? чому їх так багато? а може так і треба... навіщо їх виконувати? чому ми повинні жити за кимось встановленими правилами? чому я не можу встановити собі правила, за якими я хочу жити? чому одразу після мого народження на мене з неба звалюється павутина кимось встановлених правил, які я повинен виконувати?...

Відповідей у школі на ці питання я не знайшов.

В педагогічному університеті теж. За що й отримав єдину в дипломі четвірку з правознавства (мені не зрозуміло було фундамент - чому я повинен зубрити ці закони, в яких я не завжди бачив логіку) :)

У серпні 2010 року я взяв участь у молодіжному семінарі "Спільнота свідомого спілкування", організованому випускниками семінарів «Аспен-Україна». Запропонував мені взяти в ньому участь Олег Дерев'янко. Дякую, Олеже! Я звідти багато виніс у своїй свідомості!

Протягом трьох днів ми із небайдужою молоддю 22-25 років обговорювали твори відомих філософів (Арістотеля, Ч. Дарвіна, Т. Гобса, П.Орлика та інших). Дивно? Хтось потім говорив мені: "Як ти витриримав 3 дні обговорення філософських тем?" Проте до участі у семінарі я не знав, настільки це може бути цікаво, корисно та захоплююче у колі свідомої молоді говорити про фундаменти нашого існування! У буденному житті в нас на це просто не вистачає часу та аудиторії...

До речі, якщо ще хтось до цих пір вважає філософію цих авторів нудотою, то марно! Бо їхні твори пройшли десятиліття, століття і навіть тисячоліття до наших часів. У кожному суспільному прошарку вони були сприйняті. Кожне покоління в них щось для себе знаходило, і мало того, ще й передавало наступним поколінням!

Саме в цьому колі спілкування, обговорюючи твори філософів, я знайшов для себе просту відповідь на ті складні питання про законослухняність, які були поставлені спочатку, і на які не міг знайти відповіді ні у школі, ні в університеті, ні в академії.

Спробую до вас її донести.

Кожному з нас притаманні потреби в безпеці, комфорті. Кожен з нас хоче гарантій. Кожен хоче бути впевненим у тому, що його не ушкодять, не обікрадуть, не будуть посягати на його власність. Думаю, що так.

Також слід зауважити, що здоровий глузд говорить про те, що по своїй суті всі люди є рівними. І, якби ми не мали путини законів та правил, то всі могли б робити однакові речі. Наприклад, заробляти собі власність своєю працею чи йти грабувати. От тут і криється відповідь...

Така "дозволеність всього" загрожувала би безпеці всих. Так, саме всих, бо невідомо, до кого би прийшов грабіжник, який би вирішив це робити. І кожен з учасників такого б суспільства точно не спав би вночі, дивлячись за своїм майном. І його потреба в безпеці змушувала це б це робити, оберігатися. Проте це позбавляє комфортності! Тому в такому б суспільстві (а воно таки було колись таким) всі люди зібралися та домовилися про те, що ніхто нікого не грабує та не вбиває. Тільки тут дуже важливо! ПЕРШЕ - ВСІ З ЦИМ ПОВИННІ ПОГОДИТИСЯ!

А погодитися з цим дуже просто! Бо, якщо я сам все-таки піду когось грабувати, то наша загальна встановлена домовленість перестає діяти! А це відповідно автоматично дає право іншим робити теж саме! А це в свою чергу буде загрожувати моїй безпеці, бо колись хтось та прийде грабувати до мене... Тут з'являється ДРУГЕ - ВСІ БУДУТЬ ЗАЦІКАВЛЕНІ В ТОМУ, ЩОБ САМОМУ НЕ ПОРУШИТИ, І, ЩОБ НІХТО ІНШИЙ НЕ ПОРУШИВ ЦІЄЇ ДОМОВЛЕННОСТІ!

А в нас говорять про те, що грабувати не можна, бо посадять до в'язниці! Насправді це лише половина того, що може бути. Нам не пояснюють фундаментів та основ того, чому ж не можна грабувати. "Бо це погано!". Кому погано? Тому в кого вкрали? То хай йому буде погано, зате мені добре!... Але ж і тобі в кінцевому результаті буде погано! Бо хтось інший прийде до тебе з тим же, а це вже загрожуватиме твоїй безпеці та комфорту! Це мало хто розуміє...

Тому я, як ніхто інший, турбуючись про свою безпеку, повинен виконувати цю домовленість "загального ненападу", бо в результаті її порушення самому через автоматично надане право іншим діяти так же, постраждаю я.

Ось саме тому я не викидаю папірці поза сміттєвою урною. Бо розумію, що, якщо я це зроблю, то інші матимуть право робити те ж. І колись моє подвір'я буде засипане папірцями.

Ось так здається просто.

Але мені дуже шкода, що цю елементарну логіку нам не пояснюють ні в школі, ні у вузах. Більшість із нас її просто не розуміє, тому дозволяє собі порушувати закони, традиції, порядки... не розуміючи, що в кінцевому результаті ми ж самі від цього страждаємо.

От, наприклад, німці це зрозуміли, бо там не зустрінеш папірця на вулиці. Чим ми гірші?

Хтось із читаючих скаже: "Чому я повинен виконувати ці закони, коли інші їх не виконують?" От саме про це я і говорю! Що кожен з нас повинен прийняти цю домоленість за істину і зрозуміти те, що моє порушення дає автоматичне право іншим робити теж, що в результаті буде загрожувати мені. Починайте з себе! Далі це перехідне! ...

Приклад з папірцем можна спроектувати і більш масштабно: на сім'ю, громаду, державу.

І якби всі з нас розуміли ці логічні зв'язки здорового глузду, то ми б не допускали того безладу, що відбувається в нашому суспільстві!

Тепер про щастя...

На щастя, є такі люди, які організовують подібні семінари.

На щастя, я дійшов до таких висновків, про які написав.

На щастя, в мене є можливість написати про це на сайті.

На щастя, в мене є можливість розповсюдити цю інформацію в соціальних мережах.

На щастя, в мене є друзі та знайомі, які її прочитають, зрозуміють та будуть користуватися цим у своєму житті.

На щастя, цей вірус заразний серед нормальних людей.

А ми ж нормальні! Я в цьому впевнений.