Ворог бʼє по АЗС. Що робити?

***

-4 АЗС за ніч. 

росія цілеспрямовано знищує паливну інфраструктуру.

Питання до української влади.

Паливо - одна з найбільш зарегульованих сфер економіки. Це підакцизна продукція, обіг якої контролюється державою практично на кожному етапі. Надходження, зберігання, переміщення, реалізація - кожна операція фіксується в електронних системах відповідно до вимог Податкового кодексу. Держава акумулює величезний масив інформації про обіг пального, його залишки та місця реалізації. І коли ми бачимо, що ворог почав системно бити саме по паливній інфраструктурі, виникає логічне питання: чи достатньо сьогодні зроблено для захисту цієї інформації та чи не створює надмірна централізація додаткових ризиків в умовах війни?

Якщо ворог системно б’є по АЗС, держава повинна не просто рахувати збитки. Вона повинна змінювати правила гри.

І тут питання до Данила Гетманцева, як до голови податкового комітету. 

Вся його податкова політика будувалася на одному принципі: усе має бути максимально централізовано. Великі оператори, великі мережі, максимальна концентрація, мінімум дрібних гравців.

Але війна показала іншу реальність.

Коли ворог починає бити саме по великих вузлах, концентрація в одному місці стає проблемою.

Якщо війна змінює тактику ворога, то й податкова політика не може залишатися такою, ніби нічого не сталося. Сьогодні паливний ринок потрібно оцінювати насамперед з точки зору його стійкості, а вже потім - з точки зору зручності адміністрування та розміру надходжень до бюджету. 

Сьогодні питання в тому, скільки об’єктів ворог здатний вивести з ладу одним ударом.

І якщо відповідь - “занадто багато”, значить політику потрібно змінювати.

Не тому, що цього хоче бізнес.

А тому, що цього вимагає війна.

Не потрібно чекати, поки проблема перетвориться на кризу. Державна політика має працювати на випередження.

Леся Золотарьова, депутатка Миргородської міської ради від ЄС