Ніна Южаніна. Куди рухається вся ця «економічна політика»
Україна потребує $52 млрд зовнішнього фінансування у 2026 році.
Це офіційна позиція Мінфіну за підсумками засідання Української платформи донорів за участі країн G7, ЄС та міжнародних фінансових організацій. Тобто фактично кожен другий гривневий ресурс держави — це зовнішні кошти.
На цьому фоні Міністр фінансів звітує:
— нова програма МВФ на $8,1 млрд (перший транш вже отримано);
— очікування кредитної допомоги від ЄС у розмірі 90 млрд євро на 2026–2027 роки;
— «стабільне» виконання бюджету;
— зростання податкових надходжень на 20% і митних — на 21%.
І окремо — ключова теза: «покращення податкового адміністрування».
Питання: що саме мається на увазі під цим «покращенням»?
Бо на практиці ми бачимо зовсім інше:
— тиск на малий бізнес;
— розширення бази оподаткування будь-якою ціною;
— нові ініціативи щодо підвищення податків;
— експерименти з оподаткуванням цифрових доходів;
— і паралельно — схеми з «нефіскальними» чеками у великих мережах.І ще одна важлива деталь.
На фоні $52 млрд потреби у зовнішньому фінансуванні бачимо:
— кешбеки,
— експериментальні програми,
— витрати з резервного фонду не за призначенням.
Тобто країна живе в борг, але витрачає, як ніби ресурси безмежні. Тоді чи бачать наші партнери відповідальну економічну політику?
Чи лише постійний запит на нові кошти?
Бо їхня підтримка — не безкінечна. І в якийсь момент замість «допомоги» ми можемо почути значно простіше: «покажіть результат, а не пояснення».
