Леся Золотарьова: Не бійтеся бути в меншості

Не бійтеся бути в меншості.

Часто складається враження, що більшість визначає вектор прогресу. Проте, чи часто ця більшість заглиблюється у стратегічне планування або бачення спільного майбутнього? Як правило, їхні думки зосереджені на нагальних потребах, особистому добробуті та близькому оточенні. І хоча це природно, навряд чи саме по собі це веде до якісних суспільних змін.

Зміни ж насправді творяться не тими, хто цілком поглинений щоденною боротьбою за виживання: пошуком заробітку, приготуванням їжі чи дахом над головою. Справжній поступ починається з ініціативних особистостей, здатних мислити ширше за власні потреби та спрямовувати свій погляд у майбутнє.

Історія часто підтверджує цю закономірність. Наведу приклад місцевий – Миргород. Понад сто років тому зусилля Івана Андрійовича Зубковського, якого сьогодні справедливо вважають засновником курорту та джерела цілющої мінеральної води, наштовхнулися на хвилю критики та глузувань. Тепла, з неприємним запахом та бурим відтінком вода, яка не підходила навіть для прання, на пошук якої були витрачені кошти меценатів та бюджету громади, викликала не просто сумніви, а справжню хвилю обурення та хейту серед містян. Однак, попри скептицизм більшості, Зубковський не відступив. Його наполегливість у проведенні досліджень, відправленні зразків та пошуку наукових підтверджень зрештою увінчалася успіхом: цілющі властивості Миргородської води були доведені. Саме завдяки впертості та візіонерству однієї людини Миргород отримав потужний імпульс для свого розвитку, ставши яскравим прикладом того, як ініціатива та наполегливість окремих особистостей здатні приносити користь усьому суспільству, навіть всупереч початковому скепсису більшості, зосередженої на своїх поточних потребах.

Також хочу взяти за приклад Віктора Ющенка. В кінці його президентства він мав рейтинг на рівні 2-3%. Більшість не вірила в його стратегію. Але саме в ті роки відбулося становлення сучасної української національної свідомості: відродження героїв, які боролися за вільну Україну, початок розбудови самостійної церкви, відновлення значення української мови, збереження історичної пам’яті. Його діяльність, яка у свій час могла здаватися неочевидною або навіть викликати непорозуміння, виявилася тим насінням, що проросло лише з часом. Тоді, можливо, мало хто усвідомлював справжню вагу його вчинків, але саме вони заклали важливий фундамент для формування сучасної української ідентичності, і їхнє значення ми пожинаємо й сьогодні, через десятиліття.

Ми не завжди можемо оцінити важливість сьогоднішніх подій. Іноді, щоб зрозуміти їхню вагу, треба відійти в часі на роки або навіть десятиліття. Лише тоді відкриється справжнє значення того, що було зроблено. Тож не бійтеся йти проти загальної течії, навіть якщо на початковому шляху вас зустрічає нерозуміння та критика, подібно до тих хвиль обурення, що колись здійнялися навколо нових ідей. Пам’ятайте, найтемніша ніч завжди передує світанку. Якщо ви глибоко вірите у свою мету та непохитно впевнені у своїй правоті, не дозволяйте сумнівам більшості, зосередженої на своїх щоденних турботах, збити вас з обраного курсу. Саме ті, хто не опускає руки перед лицем скепсису та пасивності основної маси, стають справжніми творцями історії, тими, хто зрештою змінює світ.

Продовжуйте наполегливо йти своїм шляхом, і тоді, можливо, не одразу, але світ обов’язково почне змінюватися разом з вами, підкоряючись наполегливості одиниць, які не бояться йти проти течії заради спільного майбутнього.

Леся Золотарьова, депутатка Миргородської міської ради від “Європейської Солідарності”