Ірина Геращенко. Критичний час

Останні тижні українське суспільство і українська влада дізнаються з іноземних медіа про переговори, що йдуть за нашою спиною. Конʼюнктура світу стрімко змінюється, ми є свідками нової геополітичної реальності. Світ боїться цієї реальності і всі країни сьогодні зосереджені на тому, як це вплине на їх безпеку і економіку.

Все це відкидає війну в Україні на другий план, а росія планує по максимуму використати сценарій «втоми від України». Порушено ключовий принцип – нічого про Україну без України.

Все, що зараз відбувається за нашими спинами – результат не лише зовнішніх факторів, інфантильності світових лідерів, і сценарію «швидкого завершення війни». Це, на жаль, і закономірний результат провладної дипломатії команди Зеленського, яка три роки носилася з кримськими платформами, самітами миру, безпековим угодами, розмиваючи меседжі і увагу наших партнерів і втрачаючи час. На виході всі ці формули миру і плани незламності зникли навіть з риторики самого Зеленського і його 5 менеджерів. Вже ніхто не говорить про безальтернативність формули миру.

росія по максимуму використає сценарій «втоми від України». На жаль, москва виходить з міжнародної ізоляції. Питання не лише в зустрічі в Ер-Ріяді. путін ще до початку мирних переговорів може отримати те, що в ультимативній формі давно вимагав від Заходу, зокрема зменшення американської присутності в Європі. США повертаються до політики ізоляціонізму, а стратегія відірвати росію від Китаю призведе до зворотнього – посилення москви як столиці вісі зла і провокуватиме її і сателітів на нові конфлікти.

путін вже підірвав єдність серед НАТО і ЄС, це дуже небезпечно. А українська влада підкидає дров в вогонь, підриваючи внутрішню єдність, воюючи з опозицією, мерами і бойовими командирами. Хоча очевидно, що цим він послаблює не лише країну, а й себе, напередодні найвідповідальніших і найскладніших переговорів.

Сьогодні українська державність під загрозою, мабуть, ще більшою, ніж в 2022. Ми як держава нікому не дозволимо торгувати нашими територіями і суверенітетом, ми маємо стати плечем до плеча і заявити світу цю позицію. Це потребує максимальної внутрішньої єдності.

В цей час в світових ЗМІ все частіше звучать натяки, на які компроміси заради збереження людей і держави має піти Україна. При цьому питання відповідальності і покарання росії якось зникло з публічного простору. Це в голові не вкладається – вбили сотні тисяч людей, знищили десятки міст і сотні селищ, невже таке можна пробачити і говорити про можливе помʼякшення санкцій, вихід з міжнародної ізоляції? Це нагадує захоплення Гітлером в 30рр, коли вже диміли труби крематоріїв, а західні політики продовжували тиснути йому руку.

Після Мюнхенської безпекової конференції активізувалися розмови про припинення вогню, вибори в Україні – і потім безпекова угода. А де тут гарантії безпеки для України? Де тут про справедливий мир і покарання росії? Ми чуємо про українські надра, якими маємо заплатити за надану допомогу. Й ні слова про репарації за страждання українців і заморожені російські активи, які мають покрити видатки партнерів за їх допомогу Києву.

Чим сильніше будуть ЗСУ, тим сильнішою буде наша переговорна позиція. Ну не можна зараз витрачати 1 млрд на аферу з Хмельницькою АЕС. На цьому критичному етапі ми повинні всі гроші інвестувати в Армію, аби вижити. Як і не можна витрачати 300 млн на аферу з кораблями – електростанціями, 130 млн на мерію Ізюму та інші корупційні схематози… Ми вже кілька років говоримо про кричущу управлінську кризу в державі і Армії.

Треба змінити і посилити канали комунікації з командою Трампа, ну не сприймають там 5 ефективних менеджерів. Час Зеленському зібрати велику дипломатичну нараду не з братвою в мʼятому псефдокамуфляжі, а тих, хто має досвід переговорів з рф. Хто ввійде в Україну переговорну команду – це питання критичне.

Максимальна активізація діалогу з ЄС, який прокидається від летаргічного сну і нарешті усвідомлює рівень безпекових загроз перед континентом.

Але ключове – українська влада має виконати власне домашнє завдання. Вигнати взаший з Банкової авторів сценарію розколу суспільства, припинити війну проти опозиції, відмовитися від фактичної коаліції з ОПЗЖ, які радо проголосують будь який сценарій москви під виглядом «миру», створити проукраїнську патріотичну більшість і уряд порятунку. Нинішній уряд не лише інтелектуально неспроможній вивести країну з кризи, але й причетний до злочину – фальсифікації документів для РНБО і політично вмотивованих переслідувань опонентів.