Леся Золотарьова: Тисяча днів незламної боротьби, тисяча днів болю та втрат
1000 днів. Тисяча днів незламної боротьби, тисяча днів болю та втрат, тисяча днів неймовірної стійкості українського народу. Ця цифра – не просто суха статистика, це позначка на шляху до перемоги, шлях, вимощений кров’ю та мужністю. Повномасштабне вторгнення росіі в Україну, розпочате 24 лютого 2022 року, стало переломним моментом не лише для України, а й для всієї Європи та світу.
Сьогодні я хочу згадати і подякувати за невтомний труд членам нашої команди:
- Олені Трапікас, що разом зі своєю командою ГО «Миргород-допомога» стали рятівним пунктом для тисяч людей;
- Олександру Карпенко - людині, яка не знає слова «неможливо». Бо саме завдяки його безвідмовності були вирішені запити не одного підрозділу;
- Особлива подяка Івану Колодьку, який з перших днів став до лав ЗСУ. Його відвага, сила духу та вірність присязі стали прикладом для молодих козаків і всіх, хто береже нашу землю. Він довів, що козацький дух живий і саме він сьогодні є щитом для України.
Хочу подякувати нашим колегам у столиці та в кожному куточку країни. Вони власним прикладом показують, що працювати на перемогу - це не про гучні слова, а про щоденні справи. Їх приклад надихає нас усіх рухатися вперед.
За ці 1000 днів Україна пережила жахіття, які важко уявити. Руйнування міст, села, що згоріли дотла, мільйони біженців, що розкидалися по світу, – це лише мала частина цієї трагедії. Сотні тисяч українців загинули, захищаючи свою землю, свої сім'ї, свою свободу. Імена загиблих – це не просто цифри в статистиці, а живі люди, кожен зі своєю історією, своїми мріями, своїми нездійсненими планами.
На жаль, є ті, кого ми вже ніколи не побачимо. Ми низько схиляємо голови перед пам’яттю нашого партійця Анатолія Карбана, який віддав своє життя заради нашої свободи. Його жертовність — вічне нагадування про те, якою дорогою ціною здобувається наша незалежність.
Але попри всі страждання, Україна не зламалася. Навпаки, війна виявила неймовірну силу духу українського народу. Звичайні громадяни, жінки та чоловіки, стали воїнами, медиками, волонтерами. Вони ризикували своїм життям, щоб допомогти іншим, щоб захистити свою країну. Згуртованість та взаємодопомога стали запорукою виживання та опором агресору.
1000 днів війни – це також 1000 днів незламності Збройних Сил України. Українські воїни, озброєні не лише зброєю, а й вірою у свою справу, зупинили російську армію, яка вважала, що зможе "денацифікувати" та "демілітаризувати" Україну за кілька днів. Завдяки їхній відвазі та професіоналізму, а також підтримці міжнародних партнерів, Україна здатна чинити опір та відвойовувати свої території.
Ця війна стала випробуванням не лише для України, а й для всього світу. Вона показала, наскільки важлива єдність та солідарність у боротьбі проти агресії. Підтримка міжнародної спільноти, хоча й не завжди достатня, стала важливим фактором у спроможності України протистояти російській агресії.
1000 днів війни – це не кінець. Це лише чергова віха на довгому шляху до перемоги. Шлях, який буде ще довгим та важким. Але український народ, завдяки своїй стійкості, згуртованості та вірі у перемогу, обов'язково пройде його до кінця. Ми пам'ятаємо кожну жертву, ми цінуємо кожен день свободи, і ми будемо боротися до останнього, щоб зберегти свою незалежність та суверенітет.
Перемога буде за нами!
Леся Золотарьова, депутатка Миргородської міської ради від «Європейська Солідарність»